Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення)

Вибір меж

У минулому технiчне вирiшення проблем, породжуваних природною реакцiєю навколишнього середовища на будь-який процес росту, здiйснювалося настільки успішно, що навколо принципу боротьби за подолання виникаючих меж, на вiдміну від принципу існування в рамках цих меж, сформувався цiлий прошарок культури. Bін підживлювався уявленнями про колосальнi розмiри землi та наявних на нiй запасiв pecypcів i вiдносної малості людини i масштабiв її дiяльностi. Але спiввiдношення мiж фiзичними межами Землi та масштабами людської дiяльностi змінюється. Кривi експоненціального росту щорiчно додають в екосистему мільйони людей та мiльярди тон забруднювачів навколишнього середовища. Навiть в океані, котрий колись здавався практично невичерпним, один за iншим зникають види живих органiзмiв, що його населяють...

Багато хто може не погодитися із твердженням, що зупинка зростання населення і капіталу повинна відбутися у недалекому майбутньому, але практично ніхто не стане стверджувати, що матеріальне зростання на нашій планеті може продовжуватися нескінченно. На даному етапі історії майже в усіх сферах людської діяльності поки що є можливість зробити раніше згаданий вибір. Людина ще може сама установити для себе межі росту і зупинити його за своїм власним розсудом за рахунок ослаблення частини сильних впливів, що породжують зростання капіталу та чисельності населення, або за рахунок включення в систему протидіючих росту відповідних контрдій, або за рахунок того та іншого одночасно. Такі контрдії при реалізації їх на практиці більш за все виявляться непопулярними. Вони, безперечно, будуть потребувати значного перетворення існуючих соціальних та економічних структур, які культивувалися століттями зростання та глибоко позначилися у культурі. Альтернативою цьому шляху є очікування приходу такого часу, коли вартість технічного прогресу перевищить кредитоздатність суспільства, чи побічні ефекти технічного прогресу почнуть самі подавляти ріст, чи коли виникнуть проблеми, які не матимуть технічного вирішення. Після настання будь-якого такого моменту можливості вибору вже не буде. Зростання буде зупинено такими впливами, які більше не залежать від вибору людини, і ситуація, що виникла, як показує розглянута тут модель світу, може здатися значно гіршою порівняно з тими ситуаціями, котрі людство могло б вибрати для себе саме.

Ми вирішили необхідним так докладно зупинитися тут на аналізі наслідків технічного прогресу через те, що як з’ясувалося, „технічний оптимізм” – найбільш небезпечна реакція, яка найчастіше зустрічається, на отримані за допомогою розглянутої моделi світу висновки. Справа в тому, що технiчний прогрес може послабити симптоми проблеми, але при цьому ніяким чином не вплинути на причини проблеми, котрі її породжують. Таким чином, віра у технiчний прогрес як засiб вирiшення вcix проблем може вiдвернути нашу увагу вiд бiльш фундаментальної проблеми – проблеми росту в концевій системi – i перешкодити нам вжити ефективних заходiв, щодо забезпення її вирiшення.

3 iншого боку, ми, звичайно ж, не збираємося дискредитувати технiчний прогрес як щось похмуре, марне чи непотрiбне. Ми самі є фахiвцями в областi технiки i працюємо у технiчнiй установі. Ми глибоко впевненi, що чимало із розглянутих тут технологiчних нововведень – повторне отримання сировини із вiдходiв, пристрої для захисту навколишнього середовища вiд забруднення, протизаплідні засоби – стануть життєво важливими для забезпечення майбутнього iснування людського суспiльства, якщо вони будуть використовуватися поряд з впровадженням самою людиною свідомих обмежень зростання у системi.Ми виступили б проти необґрунтованої вiдмови від вигод технiчного прогресу з такою ж переконливістю, з якою ми виступаємо тут проти їх необґрунтованого прийняття. Можливо, найкращим коротким виразом нашої позицiї з цього питання є гасло асоцiацiї „Сьерра клаб”: „Не слiпе заперечення прогресу, а заперечення сліпого прогресу”. Нам хотiлося б сподiватися, що при прийняттi кожної нової технологiї суспiльство буде враховувати вiдповiдi на три наведених нижче питання перед тим,як ця технологiя буде впроваджена та отримає широке розповсюдження. Ось цi питання:

1. Якими будуть побiчнi ефекти, як фiзичнi так i соцiальнi, від великомасштабного впровадження нової технологiї?

2. Якi соцiальнi змiни необхiдно здiйснити до впровадження цiєї технології i скiльки часу неохідно на їх реалiзацiю?

3. Якщо нова технологiя може бути успiшно реалiзована й усуває яку-небудь природну межу росту, то на яку наступну межу вийде система, випробовуючи це зростання? Чи віддасть перевагу суспiльство опинитися вiч-на-вiч iз проблемами виходу на другу межу чи захоче залишитися з проблемами, породженими виходом на ту межу, яку нова технологія покликана усунути?

Медоуз Донесла Х., Медоуз Деннис Л., Рэндерс Йорген, Беренс Вильям// Пределы роста / Пер. с анг.; Предисл. Г.А. Ягодина, - М.: Изд-во МГУ. – 1991. – 204 с. – С. 134 – 162.

Переделы роста .

Вернадський, Володимир Іванович

(1863 – 1945)

Український вчений – натураліст і мислитель – енциклопедист, заснував вчення про біосферу і ноосферу, генетичну мінералогію, геохімію; теоретик наукознавства і організатор науки; провідний співзасновник і перший президент УАН (1918 – 1921). За Вернадським, наука про природу є водночас і наукою про людину. Був філософом у науці і вченим у філософії.

Розробив учення про біосферу як особливу геологічну оболонку Землі. Найголовнішою у філософській творчості Вернадського є ідея переходу біосфери в ноосферу. Виникнення ноосфери Вернадський пов”язував, зокрема, з виходом широких народних мас на арену творення історії, з демократизацією державного ладу.

Основні твори : “Біосфера і ноосфера”(1989); “Наукова думка як планетарне явище” (1991); “Жива речовина і біосфера” (1994); “Публіцистичні статті” (1995); “Про науку”. У 2 т. (1997); “Декілька слів про ноосферу” (1944).

ДЕКІЛЬКА СЛІВ ПРО НООСФЕРУ.

1. Ми наближаємося до вирішального моменту в Другій світовій війні. Вона відновилась в Європі після 21-річної перерви − в 1939р. − і триває в Західній Європі 5 років, а в нас, у Східній Європі, три роки. На Далекому Сході вона відновилась раніше − в 1931 р. − і триває вже 13 років.

В історії людства й біосфері взагалі війна такої потужності, тривалості й сили − небувале явище.

До того ж їй передувала тісно з нею позв’язана причинно, але значно менш потужна, Перша світова війна з 1914 по 1918 р.

У нашій країні ця Перша світова війна привела до нової − історично небувалої − форми державностіне тільки в області економічній, але й в області національних прагнень.