Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення)

Для розуміння одночасного зростання врожайності земель i забезпечення ідеального контролю над народжуваністю ми застосовуємо стратегії технічного прогресу у всіх секторах моделі світу, намагаючись обійти тим чи іншим способом весь спектр меж зростання. У модульованій системі мають місце: виробництво атомної енергії, вторинна переробка pecypcів, видобуток pecypcів навіть у найбільш важкодоступних місцях, обмеження забруднення навколишнього середовища максимально можливо, збільшення врожайності земель до небачених розмірів, народження тільки бажаних дітей. Проте ріст у системі все одно припиняється до початку 2100 року. У даному випадку це відбувається внаслідок одночасного настання відразу трьох криз. Надмірна експлуатація земель приводить до її ерозії та падінню виробництва продуктів харчування. Високий рівень добробуту населення світу (але не такий, як на сьогоднішній день у США) забезпечується за рахунок сильного виснаження pecypcів. Зростає забруднення навколишнього середовища, наслідком якого є хоча і незначне, однак збільшення темпу смертності. Використання досягнень технічного прогресу для вирішення виникаючих проблем привело до подовження періоду росту населення і промисловості, але не усунуло існуючі верхні межі цього росту.

Режим перевищення межового значення

Сумні обміркування про ряд катастроф, які нам пророкує модель світу, втрачає сенс, якщо згадати, що багато співвідношень моделі є лише наближеними i сама модель має обмежені можливості. Ми підкреслюємо ще раз, що жоден із представлених комп’ютерних розрахунків не є пророкуванням. Зроблені на підставі такої моделі висновки про динамічне поводження системи відносяться лише до фізичних аспектів людської діяльності. В ній передбачається, що соціальні змінні – структура розподілу доходів, уявлення про бажаний розмір родини, переваги стосовно товарів, послуг, продуктів харчування – будуть формуватися за тими ж правилам, за якими вони формувалися в усьому світі у недалекому минулому. Всі ці правила, як i ті загальнолюдські системи цінностей, котрі вони представляють, формувалися на етапі росту нашої цивілізації. Вони, звичайно ж, пiддавалися б значним змiнам в умовах зниження чисельності населення та його доходів. Оскільки нам складно уявити, які нові форми соціальної поведінки людей могли б виникнути в умовах краху системи i наскільки швидко вони могли б поширитися по всьому світі, то ми й не намагалися моделювати такі соціальні змінні. І наша модель може вважатися адекватною лише до тієї межі, після якої припиняється зріст і починається крах системи. Хоча ми з обережністю ставимося до наявних у даній моделі наближень i спрощень, проте вона приводить нас до одного висновку, який виявляється вірним за будь-яких припущень із раніше розглянутого нами.

Базовий режим поведінки світової системи – експоненціальне зростання населення та капіталу і крах системи, що слідує за ним.Як ми вже зазначали раніше, при розгляді представлених результатів комп’ютерних розрахунків, цей режим поведінки системи має місце незалежно від того, чи передбачається повна вiдсутнicть змін в існуючій системі, або будь-який інший ряд змін, пов’язаних з технічним прогресом.

Негласне припущення, яке стояло за всіма представленими у цьому розділі комп’ютерними розрахунками, полягає в тому, що населенню і капіталу дозволено рости до досягнення ними „природних” меж. Дане припущення лежить в основі прийнятої людством на даний час системи цінностей. Як тільки ми вводимо це припущення у модель, результатом стає такий режим поведінки системи, за якого вона у випадку свого росту перевищує гранично допустиме значення, після чого настає її крах. Коли ми вводимо у модель технічний прогрес, який успішно знімає деякі обмежуючі ріст межі, або дозволяє уникнути будь-якої кризи, система просто доростає до іншої межі, тимчасово її перевищує i знову зазнає крах. У рамках припущення того, що буде відсутнє навмисно (свідоме) обмеження зростання населення i капіталу та що цей ріст „сам вийде на свої межові рівні”, ми не змогли знайти такого пакету стратегій, який би дозволив уникнути режиму краху системи.

Дійсно, зрозуміти механізм виникнення режиму краху системи не так вже й складно. Вся мережа утворюючих світову систему взаємозалежних контурів зворотних зв’язків пронизана запізненнями за часом між причинами та їх наслідками, ці (відставання), на нашу думку, необхідно було б включити у модель для забезпечення її вiдповiдностi процесам, що відбуваються у реальному світі. Це природні відставання, які не можуть бути змінені жодними нововведеннями технічного прогресу. Серед них можна назвати, наприклад, відставання (з періодом близько 15 років) між народженням дитини i часом, коли вона вперше може відтворити себе. Taкі відставання, що є невід’ємними атрибутами процесів старіння населення, вносять деяке неминуче відставання у здатність населення реагувати через зміну темпів народжуваності на мінливі зовнішні умови.

Ще одне відставання має місце між моментом викиду забруднювача в навколишнє середовище і початком його відчутного впливу на здоров’я людей. Воно складається з часу, протягом якого забруднювач переміщується у повітряному середовищі, ґрунті або у воді до його попадання до їжі людини, а також час з моменту перетравлення чи поглинання забруднювача організмом людини до моменту появи клінічних симптомів. Цей другий відрізок відставання може за тривалістю доходити до 20 poків, як це має місце у відношенні канцерогенних речовин.

Ще одна група запізнювань має місце внаслідок того, що капітал не можна миттєво перенести з одного сектора системи в інший у відповідь на картину попиту, що змінилася, тому що для створення нового капіталу в промисловості i розробки нових земель у сільському господарстві необхідний певний час, а також унаслідок того, що натуральні природні системи потребують тривалого часу для зниження концентрації забруднювачів або перетворення їх у нешкідливі форми.

Відставання в динамічній системі мають значення тільки у тому випадку, якщо сама система зазнає швидких змін. Простий приклад допоможе пояснити це твердження. Коли ви ведете автомобіль, то має місце дуже коротке неминуче відставання між вашим сприйняттям ситуації на дорозі i вашою реакцією на неї. Крім того, є більш тривале відставання між вашим натисканням на педаль акселератора або гальма і зворотною реакцією автомобіля на цю дію. Ви вже навчилися справлятися з цими відставаннями. Ви знаєте, що через них швидко рухатися небезпечно. Якщо ви будете їздити швидко, то рано чи пізно випробуєте на собі режим перевищення граничного рівня швидкості та подальшої катастрофи. Якби у вас були зав’язані очі i ви повинні були б керувати автомобілем за підказкою сидячого поруч з вами на передньому сидінні пасажира, відставання між сприйняттям ситуації на дорозі i дією стало б набагато більше. Якби у цій ситуації ви намагалися рухатися з нормальною швидкістю або з безперервним прискоренням (як це має місце при експоненціальному зростанні), наслідки були б катастрофічними.

У такий же спосіб відставання в контурах зворотних зв’язків світової системи не представляли б жодної проблеми, якби система росла дуже повільно або не зростала зовсім...Однак в умовах швидкого росту система примусово втягується у прийняття нових стратегій і дій задовго то того, як виявляться і будуть належним чином оцінені наслідки минулих стратегій та діянь. В умовах експоненціального росту і постійних змін, що прискорюються, у системі ситуація лише погіршується.

Так, населення і капітал, що зростають за експоненціальним законом, не лише досягають своїх меж, а протягом деякого часу перевищують його доти, поки інші частини системи з властивими їм відставаннями не почнуть обмежувати цей ріст. Експоненціальне зростання забруднення довкілля може набагато перевищити критичний рівень, оскільки ці наслідки виявляються лише через роки після викиду визначального його забруднювача...

Технічний прогрес у реальному житті.

Сподівання оптимістів, які повірили в можливості технічного прогресу, основані на його здатності усувати або розширювати межі росту населення та капіталу. Але ми вже показали, що у світовій моделі використання технічного прогресу для вирішення очевидних проблем, таких, як виснаження pecypcів, забруднення довкілля або нестача продуктів харчування, не впливає на найсуттєвішу проблему – експоненціальне зростання у кінцевій та складній системі. Навіть наші спроби використати у моделі найбільш оптимістичні оцінки тих преваг, що надає технічний прогрес, не змогли запобігти кінцевому падінню чисельності населення i виробництву промислової продукції та фактично навіть не змогли у жодному із розглянутих випадків, усунути крах системи за межі 2100 року.

Побічні ефекти технічного прогресу

Гаррет Карден (Garret Hardin) визначає побiчнi ефекти як „ті ефекти, які я не передбачив чи про якi я не бажаю думати”. На його думку, у зв’язку з тим, що вони у дiйсностi є невід’ємними вiд основного ефекту, їм в жодному разі не варто клеїти ярлик по6iчнux.Звичайно, будь-яка нова технологiя мaє побiчнi ефекти, i однією із основних цiлей створення моделей саме i є їх виявлення. Представленi у цьому розділі комп’ютернi розрахунки виявили деякi побiчнi ефекти впровадження нових технологiй та їх вплив на фiзичну та економiчну системи світу. На жаль, модель на даному етапi її розробки не демонструє соцiальних побiчних ефектiв впровадження нових технологiй, але саме цi ефекти часто виявляються найважливішими у світлі впливу нових технологiй на життя людей.

Зелена революцiя та її поширення в країнах з орiєнтацiєю економіки на сiльське господарство можуть служити прикладом, взятим з недалекого минулого, який демонструє, як успішне впровадження нової технології породжує соцiальнi побiчнi ефекти. Зелена революцiя, яка полягає у використанні нових різновидів насіння у поєднанні зі спеціальним режимом застосування добрив та пестицидiв, була задумана як нова технологiя, котра дозволить вирішити проблему забезпечення продуктами харчування населення усього світу... Передбачалося, що зелена революцiя не тiльки збільшить виробництво продуктiв харчування, але водночас зробить сiльськогосподарськi операцiї бiльш трудомiсткими, що забезпечить тим самим бiльшу зайнятiсть населення та меншу капіталоємкість сiльськогосподарського виробництва...

Попередня пiдготовка до впровадження нових технологiй потребує принаймнi тривалого часу. Будь-яка змiна звичних способiв ведення господарства вимагає часу на адаптацію, протягом якого населення несвiдомо або усвідомлено перебудовує iснуючу систему таким чином, щоб ця змiна вписалася в неї. Але, якщо змiна старих технологiй на нові може здiйснюватися дуже швидкими темпами, то полiтичнi та соцiальні інститути звичайно змiнюються дуже повiльно. Бiльш того, вони майже нiколи не змінюються до виникнення вiдповiдної соцiальної потреби, навiть якщо вона передбачається заздалегiдь. Цi змiни мають мiсце лише як реакцiя у відповідь на вже виниклу потребу. Вище ми розглядали динамiчний ефект, що є наслiдком наявностi у моделi світу фiзичних відставань. Але необхiдно пам’ятати i про наявнiсть соцiальних відставань, обумовлених необхiднiстю адаптацiї суспiльства до змiн, які вiдбуваються, або пiдготовки до них. Taкi відставання, будь вони фiзичнi чи соцiальнi, є причиною зменшення стабiльностi світової системи та збiльшення ймовірності реалiзацiї „режиму перевищення граничного значення”. Соцiальнi відставання, як i фiзичнi, стають все бiльш критичними через те, що процес експоненціального росту створює додаткову напруженiсть все найшвидшими темпами. Щоб населення світу виросло з одного до двух мільярдів чоловiк, йому знадобилося бiльше ста років. Але третiй мiльярд додався вже за 30 років, i залишилося менш, ніж 20 poків для додавання четвертого мiльярда. П’ятий, шостий, а можливо, i сьомий мiльярди можуть додатися ще до 2000 року, тобто менш, ніж за 30 років, якщо вiдраховувати вiд даного моменту часу. Хоча швидкiсть змiн в областi нових технологiй поки не вiдстає вiд швидкостi росту чисельностi населения, людство не зробило практично жодних нових вiдкриттiв, які б дозволили йому збiльшити швидкiсть змiн у соцiальнiй областi (полiтиці, етицi, культурi).

Проблеми, які не мають технічних вирішень.

Коли міста Америки були молодими, вони швидко росли. Землi було багато, вона була дешевою, безупинно зводилися нові будинки, в урбанізованих районах збільшувалася чисельність населення, зростав випуск промислової продукцiї. Однак зрештою вся земля у центрi міста була забудована. Була досягнута фiзична межа, яка погрожувала зупинити зростання чисельностi населення та промисловостi в цiй частинi міста. Технiчним вирішенням даної проблеми стало будiвництво хмарочосів з лiфтами, що, власне кажучи, призвело до того, що розмiр земельної дiлянки перестав бути обмежуючим зростання фактором. У центральнiй частинi міста з’явилося бiльше людей i бiльше підприємств. Потiм виникло нове обмеження. Недостатня швидкiсть пересування робiтникiв та доставки товарів у густонаселену центральну частину міста стало обмежувати подальше зростання виробництва. Для цiєї проблеми знову було знайдено технiчне вирiшення – споруджені мережі швидкісних магiстралей, системи громадського транспорту, вертолітні стоянки на вершинах найвищих хмарочосів...

Транспортне обмеження вдалося зняти, будинки стали ще вищими, населення зросло ще бiльше...Бiльш заможні люди, що мають можливiсть економiчного вибору, переїжджали жити у примiську зону. У центральних районах міста – шум, високий рiвень забруднення навколишнього середовища, злочиннiсть, наркоманiя, зубожіння, страйки робiтникiв i перебої в роботi сфери соцiальних послуг. Якiсть життя у центральному районi міста впала. Часткове припинення росту населення i промисловостi у місті пояснюєтся виникненням проблем, котрі не мають технiчних рiшень. Технiчне рiшення можна визначити як „таке, котре потребує внесення змiн тiльки у методи технiчних наук i майже не потребує внесення змiн у систему загальнолюдських цiнностей та уявлення про мораль”. Багато проблем сьогодення не мають технічних вирiшень. Прикладами можуть служити гонка ядерних озброєнь, расова ворожнеча, безробiття. Навiть якщо технiчному прогресу буде пiд силу задовольнити yci фізичні потреби, цiлком може виникнути проблема, яка не мaє технiчного вирiшення, або ціла низка таких проблем, що зрештою покладе кінець росту населення та капiталу.