Розділ «Частина І. Практикум»

"Тваринним інстинктом й нічим іншим є моральний закон. Цим пояснюється його таємнича природа, цей голос всередині нас не пов'язаний ні з ніяким зовнішнім поштовхом, ні з ніяким видимим інтересом" (К. Каутський).

Яка методологічна помилка лежить в основі цих міркувань?

37. "Люди — не злі, але підпорядковані своїм інтересам. Слід тому ремствувати не на непутящі звичаї людей, а на невігластво законодавців, які завжди підпорядковували особистий інтерес загальному. Моралісти не мали до цих пір ніякого успіху, тому що треба покопатись у законодавстві, аби вирвати корені, що породжують порок..." (Гельвецій).

Чи згодні ви з таким твердженням?

38.Чи всяка людина, яка знає моральні норми, є зразком моралі? Які ситуації тут можливі?

39. Поясніть, які висновки випливають із твердження давньогрецького філософа Протагора: "Що кожному місту здається справедливим й прекрасним, те для нього й є, доки воно так вважає".

40. Чи згодні ви з твердженням, що аморальні люди зазвичай намагаються маскувати свої злі вчинки? Якщо так, то які причини такого явища? Аргументуйте свою точку зору.

41. У творі одного із відомих ідеологів неопротестантизму німецького теолога Нібура знаходимо знаменне визначення "Християнська заповідь вимагає любові до ближнього не тому, що він однаково з нами божественний, не тому, що ми повинні поважати особистість, а тому, що Бог любить його".

Дайте оцінку такого положення. Покажіть, у чому його морально-етичний смисл.

42. "Коли ніхто нічого не знає, коли скрізь коливання й розбрат, коли нема певних і ясних сил й нема громадського сорому й розуміння у суспільстві, — не мають сенсу всі запитання про те, що робити для прямого примусу уряду діяти цілеспрямовано в інтересах прогресу й держави, насамперед, слід створити громадський сором і громадське розуміння" (В. Вернадський. Із записних книжок 1890-1894 р.).

Чи правомірне, на ваш погляд, поняття "громадський сором". Якщо так, то що воно може означати?

43. "Здавалося б, що втративши єдине начало — релігію, яка може об'єднувати людей, — люди церковного християнського світу повинні були б роз'єднатись, розпастись, перестати жити загальним життям, але цього не трапилося. Не трапилося цього тому, що звільнення від віри у спотворене християнство здійснювалось не раптово, а потроху, і поруч з цим звільненням від об'єднання людей вірою люди все більше й більше підпадали іншому об'єднанню, заснованому вже не на релігії, а на владі, на тій владі, яка була заснована релігією й підтримувалася нею!" (Л. Толстой, 1907 р.).

Покажіть взаємозалежність трьох форм суспільної свідомості, яку знаходимо у цих рядках. Висловіть власну думку з приводу наведеного твердження класика російської літератури.

44. "Дві речі наповнюють душу завжди новим і все сильнішим здивуванням й благоговінням, чим частіше й довше ми розмірковуємо про них, — це зоряне небо наді мною і моральний закон у мені" (І. Кант).

Чи імпонує вам ця думка філософа? Відповідь аргументуйте.

45. На яких загальних моральних принципах базується плюралізм? Чи може він бути вищим від моралі й поширюватись на область моральних засад такою ж мірою, як на будь-яку сферу суспільного життя? Іншими словами, чи обов'язково етика плюралізму передбачає й переходить у плюралізм етики?

46. У суспільній свідомості, орієнтованій на християнство, існує переконання, відповідно до якого мусульманська релігія є жорстокосердою. Своєю чергою, суспільна свідомість, що перебуває під впливом мусульманської традиції, вважає, що християнська релігія є розпусною. Зрозуміло, обидва ці твердження не витримують перевірки історичними фактами та й, взагалі, не мають певного змісту, який би давав право на таку перевірку.

Яке ж реальне призначення, на вашу думку, таких тверджень?

47. Держави сьогодні продовжують брати на себе окрім політичних завдань ще й духовну місію. Де у чому вони навіть посилили цю древню традицію. Вони вважають, що без них людям не розібратися у тому, що їм потрібно. Особливо це стосується, насамперед, тоталітарних держав, але й не тільки їх. Демократичним державам також властиво піднімати свою діяльність до етичних висот. Ця тенденція — вкрай небезпечна.

Чому?