Суб'єкти соціального партнерства

Економіка праці і соціально-трудові відносини

Суб'єкт соціально-трудових відносин - це юридична або фізична особа, яка володіє первинними носіями права у соціально-трудових відносинах. Суб'єктами соціально-трудових відносин виступають наймані працівники, об'єднання найманих працівників, або їхні органи, роботодавці, об'єднання роботодавців або їхні органи, органи законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Існують чотири групи суб'єктів соціально-трудових відносин.

Перша група - первинні носії прав та інтересів (наймані працівники, роботодавці, держава).

Друга група - представницькі організації та їхні органи (об'єднання роботодавців, об'єднання найманих працівників, органи влади і управління).

Третя група - органи соціального діалогу (органи в галузях, регіонах, на підприємствах).

Четверта група - органи, які усувають наслідки можливих конфліктів, попереджують загострення соціально-трудових відносин (примирні, посередницькі структури, незалежні експерти, арбітри та інші інформаційні консультативні формування).

У системі соціального партнерства досить важливим є розподіл ролей між соціальними партнерами.

Держава забезпечує правове регулювання взаємовідносин між партнерами, організовує і координує переговори, встановлює, гарантує і контролює дотримання мінімальних норм і гарантій у сфері праці і соціально-трудових відносин (умови оплати праці, відпочинку, соціального захисту населення). Держава, як правило, бере участь у соціальному партнерстві на національному, регіональному та галузевому рівнях, виконуючи функції гаранта, контролера, уловлювача, арбітра та ін.

Профспілки як захисники і виразники інтересів найманих працівників покликані виборювати і захищати соціальні, економічні та професійні права працівників, боротися за соціальну справедливість, сприяти створенню для людини належних умов праці й життя.

Профспілки є однією з громадських організацій, які створюються трудящими для захисту своїх соціальних, економічних і професійних прав, для вираження інтересів найманих працівників, для боротьби за соціальну справедливість, з метою сприяння створенню для людини відповідних умов праці та життя. Вони мають ряд особливостей:

• це наймасовіше об'єднання трудящих, доступне для всіх;

• це організація, яка за своєю метою та інтересами найбільше відповідає інтересам трудящих.

Форма організації профспілок може бути різноманітною. Як правило, критерієм вступу є професія члена профспілки (ливарники, бухгалтери, транспортні працівники та ін.). Така організація за професіональною ознакою поширена в Данії, Ісландії, Великобританії та в інших країнах. На одному й тому самому великому підприємстві працівників можуть представляти десяток профспілок. Іншим критерієм Членства може бути галузь економіки (металургія, вугільна промисловість тощо). Такі профспілки характерні для Німеччини, Франції, Італії, Норвегії та Швеції. У цьому разі на підприємстві функціонує набагато менше профспілок - може бути навіть одна для робітників і службовців. Третій варіант, характерний для Японії, Швейцарії та інших країн, відрізняється тим, що кожне підприємство має власну профспілку, що суттєво позначається на різниці в рівнях заробітної плати на різних підприємствах.

Основною метою, яку ставлять перед собою профспілки, є підвищення рівня заробітної плати, збереження робочих місць для членів профспілки, участь трудящих в управлінні виробництвом і розподілі виробленого продукту, а також покращання умов праці.

Підприємці (роботодавці), захищаючи свої інтереси і права як власників засобів виробництва, у соціальному партнерстві вбачають можливість проведення погодженої технічної, економічної політики без різких потрясінь і руйнівних конфліктів. Підприємці несуть основну відповідальність за результати господарювання, забезпечення належних умов праці і розмірів її оплати та фінансового забезпечення соціального захисту працівників.

Система соціального партнерства об'єднує можливості держави, підприємців і профспілок для досягнення соціального миру, сприяє створенню належних умов для економічного розвитку країни, позитивно впливає на формування і використання трудових ресурсів.

В Україні система соціального партнерства охоплює сферу дії, зміст колективних договорів і угод, сторони переговорів та їхні повноваження, періодичність переговорів і процедури вирішення конфліктів.

Велике значення в організації соціального партнерства в Україні має вивчення й узагальнення закордонного і першого вітчизняного досвіду в цій сфері.

Цей досвід дає багатий фактичний матеріал, що дозволяє переконатися у необхідності тристороннього співробітництва в соціально-трудовій сфері.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка праці і соціально-трудові відносини» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суб'єкти соціального партнерства“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ОБ'ЄКТ, ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

  • Праця як об'єкт вивчення дисципліни

  • Предмет і завдання дисципліни "Економіка праці і соціально-трудові відносини"

  • Тема 2. ТРУДОВІ РЕСУРСИ І ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУСПІЛЬСТВА

  • Трудові ресурси: сутність та показники виміру

  • Демографічний аспект трудових ресурсів

  • Трудовий потенціал: поняття, структура і показники оцінки

  • Розділ 3. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЯК СИСТЕМА

  • Фактори формування та оцінка соціально-трудових відносин

  • Суперечності у соціально-трудових відносинах

  • Розділ 4. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО

  • Суб'єкти соціального партнерства
  • Розділ 5. РИНОК ПРАЦІ І ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ

  • Структура, механізм функціонування та регулювання ринку праці

  • Тема 7. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЗАЙНЯТОСТІ

  • Форми безробіття

  • Регулювання зайнятості і державна політика в цій сфері

  • Розділ 7. ОРГАНІЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

  • Трудовий процес: сутність, класифікація та його раціоналізація

  • Поділ і кооперація праці на підприємстві

  • Організація та обслуговування робочих місць

  • Умови праці та фактори їх формування

  • Визначення економічної ефективності від заходів із вдосконалення організації праці

  • Робочий час та режим праці і відпочинку. Класифікація витрат робочого часу та методи його вивчення

  • Нормативи і норми праці. Методи встановлення норм

  • Розділ 8. ПРОДУКТИВНІСТЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

  • Поняття і значення продуктивності праці

  • Показники і методи вимірювання продуктивності праці

  • Фактори продуктивності праці: поняття, сутність і групи

  • Резерви зростання продуктивності праці

  • Розділ 9. ПОЛІТИКА ДОХОДІВ І ОПЛАТИ ПРАЦІ

  • Заробітна плата: сутність та функції

  • Принципи і складові елементи організації оплати плати

  • Розділ 10. ПЛАНУВАННЯ ПРАЦІ

  • Планування і аналіз чисельності працівників

  • Планування і аналіз заробітної плати

  • Розділ 11. АНАЛІЗ, ЗВІТНІСТЬ І АУДИТ У СФЕРІ ПРАЦІ

  • Звітність з праці та нормативні документи

  • Аналіз обліку витрат на робочу силу

  • Проблеми оцінки вартості трудових ресурсів

  • Аудит звітності з праці

  • Розділ 12. МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

  • Сутність, цілі і задачі соціологічних досліджень у сфері праці

  • Регулювання та вдосконалювання соціально-трудових відносин

  • Розділ 13. МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

  • Мета, задачі та структура Міжнародної організації праці

  • Регулювання міжнародної міграції праці

  • Співпраця України з Міжнародною організацією праці

  • Термінологічний словник

  • СПИСОК ВИКОРСИТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ