Розділ «1.2. Хто такий еколог»

де R - передаточна функція (коефіцієнт розбавлення), яка визначається по системі (1) за умов, прийнятих при вирішенні задачі № 1.

Значення R залежить від координат (х, у, z) місцезнаходження риби. Якщо риба є в місці скиду забруднювачів (яке приймається за початок координат (х = 0; у - 0; z = 0), то значення R = 1 і величини ГДС для підприємства призначаються рівними або меншими ГДК. На всіх інших ділянках водного басейну внаслідок умови (х > 0; у > 0; z > 0) вирахуване значення R > 1 і концентрація шкідливих речовин буде меншою за призначену у місці скиду. У випадку, коли риба відділена від місця скиду забруднювачів на відстані L (х0; у0; z0), то при розрахунках ГДС значення R = 1 треба приймати не в початку координат, а в точці (хL; yL; zL) У місці скиду концентрація речовини буде перевищувати значення ГДК.

Рис. 1.7. Результати прогнозного моделювання

У зв'язку з тим, oо величина фактичного скиду 3 залежить від режиму експлуатації по-різному для різних забруднювачів, при призначенні ГДК важливою є операція суміщення екологічних характеристик підприємства з лініями ГДК. Як видно з рис. 1.8, забруднювач №г обмежує можливу потужність підприємства, бо забруднювач № 1 при Р — Рz іще трохи, а забруднювач № 2 - значно не досягають відповідних значень ГДК. Криві З/R побудовані при відповідних значеннях R, яке вирахуване в точці, що прийнята критичною для знаходження риби.

У випадку, коли обмеження буде призначено не за умови ГДС/R = ГДК, а за умови ГДС/R < ГДК, то горизонтальні лінії на рис. 1.8 треба розташувати нижче і обмеження діяльності підприємства буде при меншій потужності і не по викиду № z, а по № 1.

Задача № 6 відноситься до технічних з використанням матеріалів контрольних і управлінських заходів, які розглянуті в попередніх прикладах. При розробці системи треба враховувати стандартні вимоги, реальні можливості, рівень небезпечності підприємства та інші фактори.

Наведені задачі показують, що навіть невелика екологічна система внаслідок багаточисельних складних взаємозв'язків між складовими являє собою серйозну наукову і практичну проблему, для вирішення якої фахівцю-екологу потрібні ґрунтовні знання з багатьох наук, практичні навички та уміння.

Рис. 1.8. Вплив потужності підприємства на забруднення води

1.2.2. Що повинен уміти з екології галузевий фахівець

Проблеми стану навколишнього середовища не можуть бути вирішеними зусиллями тільки професійних екологів, а вимагають уваги всіх без винятку фахівців зі спеціальною освітою незалежно від галузі, в якій вони спеціалізуються.

Галузева екологічна освіта повинна дати фахівцю повні знання про вплив його професійної діяльності на навколишнє природне середовище. Не тільки технологічність, трудоємність, продуктивність та інші традиційні показники ефективності виробництва треба враховувати при оцінці результатів роботи галузевого спеціаліста. Сьогодні по значенню для людства на перше місце виходять такі показники виробництва, як ресурсоємність та забрудненість довкілля. І фахівець повинен вміти оцінити негативні екологічні наслідки використаного технологічного пронесу і вміти звести їх до мінімуму. Процес діяльності галузевого фахівця повинен бути повністю "екологізованим" - нерозривно пов'язаним з проблемами довкілля. Практичне вирішення інженерних, економічних, соціальних, культурних, управлінських та інших питань повинно бути нерозривно пов'язане з питаннями захисту природного середовища і здоров'я людини.

Світовий досвід технологічних рішень у кожній галузі вже накопичив достатню кількість практичних вирішень проблем збереження природного довкілля, що узагальнюють у такі напрямки:

- відмова від "гігантоманії", яка характеризується створенням технічних споруд з велетенською концентрацією речовини та енергії;

- підвищення якості виробів, перш за все їх довготривалості;

- використання малотоннажних технологій з переважним енергозабезпеченням від природних поновлюваних і невичерпних джерел;

- зменшення кількості перетворень речовин і енергії на шляху від первинного природного ресурсу до споживача;

- комплексне використання кожного природного ресурсу;

- переважне використання маловідходних технологій;

- наближення штучних технологічних процесів до природних біологічних;

- використання певного природного ресурсу тільки у випадку, коли його неможливо замінити більш дешевим чи менш дефіцитним;