Розділ «4.2. Причини екологічного неблагополуччя»

- використання твердих технологічних відходів як сировини для інших виробництв - будівництва, сільського господарства тощо.

За двісті років індустріальної діяльності людства завдяки використанню наукових досягнень, тобто внаслідок НТП, значно підвищилась ефективність технологій і техніки. На жаль, при цьому враховуються лише економічні показники, на що влучно вказав ще К. Маркс: "...на місце старих машин, інструментів, апаратів тощо заступають нові, більш ефективні і порівняно з розмірами своєї роботи більш дешеві". Вплив НТП на екологічні показники техніки і технологій цілеспрямовано до недавнього часу не враховувалися. Опосередковано цей вплив можна оцінювати через два широко відомі технічні показники - ККД, який враховує ефективність використання енергії, тобто природних енергоресурсів, і питома вага, якою оцінюється кількість матеріалу, що приходиться на одиницю роботи (для енергообладнання, наприклад, - кілограмів на кінську силу чи кВт).

Рис. 4.7. Схема системи замкненої води:

1 - промисловий споживач води; 2 - очисна споруда; 3 - охолоджувач технологічної води; 4 - басейн очищеної технологічної води; 5 - циркуляційний насос; А - гаряча забруднена відпрацьована вода; В - шлам; С - холодоносій (атмосферне повітря, природна вода); Д - природна вода для компенсації втрат технологічної води на випаровування; Е - чиста охолоджена технологічна вода

Як видно на рис. 4.8, з моменту виникнення до кінця XIX століття якість суднових парових машин значно покращилась - енергоспоживання знизилось у шість разів, а металоспоживання - у десять разів.

Наведений приклад - лише одне свідчення про значні можливості НТП, але враховуючи велетенські масштаби людської діяльності і її вплив на природу, а також виснаження природних ресурсів, слід визнати людську техногенну діяльність у цілому як недосконалу. Навіть найсучасніші технології завдають великої шкоди довкіллю. Наприклад, при виробництві 25-кілограмового комп'ютера створюється 63 кілограми відходів, з яких 35% - токсичні.

Рис. 4.8. Показники суднових паромашинних установок

4.2.3. Недостатній рівень екологічної освіти і культури людей

Кожна людина, незалежно від віку, освіти, професії, політичних і релігійних переконань, матеріального стану і місця в суспільстві, причетна до проблеми погіршення стану природного середовища. Причетність ця має подвійний характер. З одного боку, всі відчувають на собі погіршення показників довкілля, тобто погіршення умов існування. З іншого боку, кожен вносить свій - менший чи більший (в залежності від сфери діяльності, місця проживання та інших факторів) - внесок у процес руйнування природної гармонії. Але далеко не всі це розуміють і не відчувають особистої відповідальності.

З одного боку, відчуваючи на собі кризову ситуацію, всі (майже всі) твердять, що треба щось робити. Але тільки мізерна частина людей розуміє, що треба робити і що може зробити конкретна особа. Причиною такої парадоксальної ситуації, коли всі згодні, що треба щось робити, і нічого не роблять, є недостатність спеціальних екологічних знань і культури. Культура не дозволяє людині бути байдужою, а знання дають можливість діяти найбільш ефективно.

Розміри шкоди, що завдає природному середовищу конкретна людина, залежить від сфери діяльності цієї особи. Наприклад, двірник, спалюючи восени опале з дерев листя, чи фермер, який підпалює стерню, наносять біосфері локальну травму. Вони не знають, що від високої температури загинуть мікроорганізми, висушиться шар ґрунту, загальмується процес утворення гумусу й інші природні процеси, порушаться умови існування багатьох представників флори і фауни тощо. Вони не знають, що більша частина поживних речовин і енергії, що містяться в опаді та пожнив'ї і повинні, згідно з природним кругообігом, повернутися в фунт при горінні, викидається в повітря у вигляді гарячих шкідливих газів. Природний процес збагачення фунту замінюється процесом забруднення атмосфери. Фермер не знає, що, бажаючи зробити собі добро, насправді завдає шкоди не лише природі, але і собі - родючість поля погіршується.

І ще приклад. Головний інженер проекту гідроспоруди, керуючись існуючими інструкціями, порахував, що прибуток від виробництва електроенергії більший за втрати аграрників внаслідок затоплення земель. Декілька років після закінчення будівництва розрахунки виправдовувалися. А через десятиліття постало питання: чи не можна все повернути назад? Бо водосховище замулилося, заросло, цвіте, якість води погіршилася. Риба майже зникла. Стік ріки зменшився, і виробництво електроенергії теж зменшилося. Піднявся рівень ґрунтових вод і затопив багато прилеглих до водосховища полів. Підтоплюються будівлі і промислові споруди. І ще багато чого. Описана картина - не фантазія. Це реальність сучасного Дніпра та інших рівнинних річок.

У попередніх розділах книги приводилися приклади згубних для природи і людини наслідків використання рекомендацій фахівців, які не мали необхідних екологічних знань. Це отрутохімікати, бензинові присадки, ядерні реактори і багато іншого.

Фатальні наслідки для України будуть мати рішення сучасних політичних і державних діячів, котрі керуються гаслом "Відновимо економіку держави, а потім будемо вирішувати всі інші питання, серед яких і екологічні". Пріоритет економіки перед екологією, відокремлення виробничих питань від природоресурсних не дають змоги прийняти навіть раціональне рішення (не кажучи про оптимальне), бо не враховують дії багатьох важливих факторів. Врахування всіх факторів, тобто екологічний підхід, дозволяє не просто відновити економіку, а обґрунтувати структуру цієї економіки, на практиці виконати структурну перебудову української економіки, розмови про яку ведуться вже 10 років. Саме відсутність комплексного підходу до перебудови економіки є причиною топтання на одному місці. Рішення, які приймаються, випадкові, несистемні, а тому неефективні.

Очевидно, що недостатність екологічних знань і культури, а не злий намір, частіше всього призводить до великої шкоди як природному середовищу, так і людям. Екологічні проблеми не можна вирішити без активної участі більшості жителів держави, яка можлива лише тоді, коли ця більшість буде мати необхідну культуру і відповідні знання про взаємозв'язки у природі, про вплив наших дій на сьогоденний та майбутній стан довкілля тощо. Вимоги до цих знань і шляхи їх отримання докладно описані в розділі 1.2.

4.2.4. Споживацька психологія людини і суспільства

Вся історія людства невід'ємна від природи. Людина як біологічний вил тваринного світу є частиною біосфери, а не чимось зверхнім. 1 багато віків людський рід жив у повазі (і навіть у страху) до природного довкілля, розуміючи його вирішальне значення для себе. Психологічний перелом відбувся після індустріальної революції. Принципи "Людина - цар природи", "Земля - для людей" та подібні керують сучасним суспільством. НТП породив у людей відчуття могутності, можливість досить легко задовольняти свої потреби за рахунок природних ресурсів. Філософи обґрунтували "об'єктивність" постійного зростання людських матеріальних потреб, а політики взялися втілити цей "закон" у практику. Життя більшості сучасних людей побудовано не на ідеї природних людських потреб, а на споживацьких принципах, на філософії насолоди. З дитинства людину привчають, що цінність речі залежить не від її зручності, необхідності, стану, а від модності, престижності. 1 що добиватися матеріального добробуту треба усякими засобами, не звертаючи уваги на довкілля - ні на природу, ні на людей. Ця філософія проявляється і на суспільному рівні у вигляді державної політики більшості країн (перш за все США).

Зараз завдяки НТП можливості світової економіки перевищують людські потреби. Тому зацікавлена (відносно невелика) частка людства штучно стимулює споживацький попит. Економіка працює не на задоволення природних потреб споживача (людей), а на штучно створений попит. За рахунок цілеспрямованої пропаганди, яка реалізується через рекламу, кінофільми, статті, телепередачі тощо, споживачеві постійно прищеплюється філософія об'єктивної потреби у постійній зміні речей, приладів, техніки, споруд.

Психологія людського егоїзму призводить до значно більших витрат природних ресурсів, ніж це необхідно для цивілізованого існування людства, не кажучи вже про режим бережливого, обмеженого природними потребами, способу життя. Використання природних ресурсів збільшується з роками за експотенційним законом, тобто за законом росту населення планети, але більш швидкими темпами. Наприклад, за останні сто років кількість людей збільшилася у чотири рази, а вживання води - у сім, видобуток природних енергоносіїв - у десять разів.

Враховуючи неминуче зростання кількості людей на Землі, збереження споживацької психології неминуче призведе до швидкого вичерпання природних ресурсів і збільшення до недопустимого рівня забруднення навколишнього середовища. Необхідна термінова переорієнтація людства на психологію бережливості, обмеженості попиту природними потребами. Потреби людей треба привести у відповідність до можливостей природного середовища.