Розділ «ЧАСТИНА 2. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ РАЦІОНАЛЬНИМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ»

Е -> min;

У -> min

Ефект у даному випадку може бути визначений диференціальною рентою, що одержується при комплексному використанні природно-ресурсного потенціалу. Залежно від вимог до оцінки ефекту він може бути визначений прибутком у видобувних та переробних галузях виробничої сфери. Ефект може бути представлений відносною економією та розміром попереджених збитків.

Економічні збитки (фактичний та потенціальний) можуть виступати у формі прямих втрат та додаткових витрат у споживачів.

Актуальність і значення розробки методики оцінки природних об’єктів інтегральним методом незаперечні. Наявний методичний потенціал, що використовується в економіці природокористування, дозволяє в даний час застосовувати на практиці елементи розглянутого методу.

Найважливіша вимога до проведення оцінок — порівнянність використовуваних показників, у тому числі за чинником часу. Експлуатуючи природний ресурс, споживач розраховує ефект, обумовлений економічною оцінкою даного об’єкту. Еквівалентна цій оцінці грошова сума переходить користувачу не у вигляді ціни, що сплачується одночасно на момент одержання об’єкту в користування, а у вигляді щорічно одержуваної диференціальної ренти.

Знаючи розмір рентного ефекту, який приноситься щорічно оцінюваним об’єктом природокористування (R ), можна визначити його інтегральну економічну оцінку (О) з врахуванням фактору часу:

O = ∑ Ri(1+E)-1

де:

Т - строк експлуатації об’єкту природокористування; Е -норматив дисконтування; t - момент, на який проводиться оцінка.

Слід відзначити, що при визначенні інтегральної цінності природних ресурсів встановлення норми дисконтування - одне з найбільш складних питань. Цей коефіцієнт відображає ступінь знецінювання економічних благ через об’єктивно існуючі переваги їхнього споживання в часі. Він показує, у скільки разів скоротиться оцінка суми споживчих благ за один рік при фіксованому рівні споживання. Норма дисконтування єдина для економіки в цілому і визначає норматив ефективності капітальних вкладень, запасів та інших матеріальних ресурсів, які не потрапили у сферу споживання. Віддача від одиниці капітальних вкладень повинна бути такою, щоб компенсувати збитки, викликані відповідним зменшенням інтегральної віддачі даних ресурсів. Іншими словами, норма дисконтування показує, який економічний ефект через одиницю часу (звичайно рік) компенсує соціально-економічні збитки від вибуття в теперішній момент продукції із сфери споживання. При цьому раціональний обсяг накопичення характеризується рівністю віддачі прирощення капітальних вкладень нормативу дисконтування.

Таким чином, інтегральну оцінку слід застосовувати у прогнозних і поточних розрахунках при вирішенні питань про доцільність освоєння (вибуття) конкретних видів природних ресурсів (умов) як елементів природно-ресурсного потенціалу регіонів, а також при оцінці складових національного багатства.

3.5. Особливості економічної оцінки окремих ресурсів

Запаси мінеральних ресурсів оцінюються за ступенем розвіданості та готовності до експлуатації. За цим принципом їх прийнято поділяти на категорії за формулою А + В + C1 + С2 До категорії А відносяться запаси добре вивчені, розвідані та підготовлені до видобутку. До категорії В - геологічно обґрунтовані, відносно розвідані запаси. Категорія Сх - запаси, встановлені за природними відхиленнями та географічною розвідкою. Категорія С2 - запаси, що теоретично прогнозуються. Категорії поділяються на геологічні, розвідані та вірогідні. Крім того, категорії А + В + С. представляють балансові запаси, які враховуються в оперативній господарській діяльності; інша частина запасів - забалансові, які можуть бути використані в майбутньому за умови їхньої дорозвідки. Наприклад, загально геологічні запаси кам’яного вугілля в Донбасі (А + В + С. + СЛ становлять 231 млрд т, а балансові (А + В + С{) - 48 млрд т. У Львівсько-Волинському басейні загальногеологічні запаси - 1,6 млрд т, балансові - 0,8 млрд т.

У світовій практиці існує дещо інша класифікація мінеральних ресурсів за їхніми запасами: R - загальні ресурси; R-i - достатньо вивчені ресурси; й-2 - попередньо оцінені ресурсі; /?-3 - передбачувані ресурси.

Якість мінеральних ресурсів визначається вмістом корисного компоненту у руді. При цьому в рудах чорних металів ця величина повинна бути достатньо високою, щоб видобуток вважався доцільним. Наприклад, у залізній руді вміст заліза повинен бути не менш ніж 20-25%. В протилежному випадку руду потрібно збагачувати. Криворізька руда - одна з найбагатших у світі, вміст заліза в ній складає 56-64%. Керченська руда бідніша, лише 37-40%. Дещо нижчі вимоги до марганцевої руди. Багате Нікопольське родовище характеризується вмістом корисного компоненту 23%.

Якість органічного палива визначається теплотою згорання і визначається в тис. ккал/т. Наприклад, середня калорійність донецького вугілля становить 9 тис. ккал/т.; кузнецького - 6-7 тис. ккал/т; печорського - 5 тис. ккал. /т; екибастузького - 4,5 тис. ккал/т; кансько-ачинського - 3,5 тис. ккал/т.

Мінеральні ресурси мають кінцеві запаси і, відповідно, обмежений строк експлуатації. Вони визначаються за таким варіантом інтегральної оцінки:

Вважається, що землю можна експлуатувати нескінченно довго. Тому в радянській економіці застосувалась найбільш проста формула:

Час експлуатації лісових ресурсів залежить від швидкості визрівання деревини. Формула оцінки лісових ресурсів: