Особливості відмінювання іменників ІІ відміни

Українське ділове мовлення

До II відміни належать: а) іменники чоловічого роду з нульовим закінченням (день, обрій, дім) та із закінченням -о (батько, Петро); б) іменники середнього роду із закінченнями -о, -е (озеро, небо, море, попе) та -а (орфогр. -л) (щастя, життя, міжгір я), крім тих, які при відмінюванні набувають суфіксів -ат-, -ят-, -єн- (теляти, курчати, імені).

За відмінювання іменників II відміни слід звернути увагу на деякі складні для вживання відмінкові форми.

У родовому відмінку іменники чоловічого роду залежно від їх лексичного значення мають закінчення -а (-я) та -у (-ю).

Закінчення -а (-я) Закінчення -у (-ю)

мають іменники, які означа- мають іменники, які означають: ють: назви збірних понять: колективу,

назви істот, осіб: учителя, то- люду, ансамблю; варииш, вола, Діда Мороза; назви маси, речовини: чаю, бензину назви предметів: ножа, глобу- (але хліба, вівса); са, зошита; назви установ, закладів, орга-

назви тварин і дерев: ведмедя, нізацій: інституту, клубу, театру, вовка, клена; комісаріату;

назви мір довжини, площі, назви будівель та їх частин: вокзалу, ваги, об'єму, часових про- палацу, поверху, коридору (з наго-міжків: метра, гектара, лосом на закінченні -а (-я): млина, кілограма, кілометра, тижня, гаража, куреня, а також у назвах місяця (але року, віку); архітектурних деталей: карниза);

іменники з термінологічним назви явищ природи: дощу, вітру, значенням: квадрата, атома, туману, граду; ромба, відмінка, числівника, назви держав і територій: Кавказу, підмета; Донбасу, Китаю, Казахстану;

власні назви населених пунк- назви абстрактних понять, станів, тів: Києва, Харкова, Лондона, процесів, суспільних і наукових Обухова; теяш'.руху, мітингу, польоту, бігу;

гідроніми з наголошеним назви відчуттів: болю, жалю, стра-закінченням: Дніпра, Дінця, ху;

Дністра (але Нілу, Єнісею); назви просторових понять: лугу, назви місяців, днів тижня: майдану (але горба, хутора); жовтня, понеділка, вівторка, назви ігор, танців: футболу, хокею, четверга; вальсу (але гопака, козачка);

зменшені форми: садка, ліска, терміни іншомовного походження: ярка. синтезу, імпульсу, сюжету.

Деякі іменники мають паралельні закінчення -а (-я) чи -у (-ю) залежно від: а) значення: каменя (одиничне) - каменю (збірне); листопада (місяця) - листопаду (пори опадання листя); блока (частини споруди) - блоку (об'єднання держав); б) наголосу: мости - мосту; столи - столу; полки - полку.

У давальному відмінку однини іменники чоловічого та середнього роду, що означають назви живих істот, мають закінчення -о в і, -вві (-сві) та -у (-ю) Петрові, начальникові, журавлеві, немовляткові і Павлу, шахтарю, добродію, не* мовлятку. Якщо поряд вживаються два іменники чоловічого роду у давальному відмінку, перший із них слід вживати із закінченнями -ові, -вві (-єві), а наступний - з>*у (-ю) директорові Кравчуку Андрію Петровичу, деканові Голубенку (закінчення -ові, -вві (-єві) переважають у назвах істот, -у (-ю) - у назвах неістот).

У знахідному відмінку однини іменники, що називають конкретні предмети, мають паралельні форми: купив плащ і плаща; знайшов олівець і олівця.

В орудному відмінку поряд із закінченнями -ом, -ем (-єм) (майданом, болем) вживаються закінчення -ям: знанням, обличчям та -им, яке мають прізвища на -ов, -ев (-ее), -ів (-їв), -ин, -ін (-/##): Виноградовим, Гаршиним (але: Дарвіном, Чапліном).

Розділові знаки у реченнях із вставними словами, словосполученнями і вставленими компонентами

Вставними називають такі конструкції, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до висловлюваної думки. Вставними можуть бути слова, словосполучення й речення. Вони різняться між собою лише за обсягом, ступенем поширеності та структурою: Може, мій вчинок - суцільна легковажність? (Загр.); Найважливіше, здається мені, для письменника протягом усього життя не втратити чуття єдності, спільності своєї особистої долі з долею народною (Гонч.); Хай ще син поспить у теплім ліжку. Хай усмішка на вустах цвіте, За сьогодні підросте він трішки. Кажуть, що у сні дитя росте! (Ткач.).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українське ділове мовлення» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості відмінювання іменників ІІ відміни“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ПОНЯТТЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

  • СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

  • ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО МОВЛЕННЯ

  • МОЛИТВА ДО МОВИ

  • МАГІЯ СЛОВА

  • ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО СКЛАДАННЯ І ОФОРМЛЮВАННЯ ДОКУМЕНТІВ

  • Формуляр документа

  • Текст документа

  • ОРГАНІЗАЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ

  • Положення

  • Правила

  • ДОКУМЕНТАЦІЯ ЩОДО ОСОБОВОГО СКЛАДУ

  • Прикметники, утворені від індивідуальних назв

  • Назви історичних епох і подій, знаменних дат

  • Характеристика

  • Автобіографія

  • Вживання знака м'якшення

  • Накази щодо особового складу

  • Вживання апострофа

  • Однорідні члени речення, не з'єднані сполучниками

  • ІНФОРМАЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ

  • Подвоєння приголосних на письмі

  • Анотація

  • Лексичне багатство сучасної української літературної мови

  • Адреса

  • Спрощення в групах приголосних

  • Довідка

  • Розділові знаки у реченнях з відокремленими додатками

  • Доповідна й пояснювальна записки

  • Розділові знаки у реченнях з уточнювальними членами речення

  • Протокол

  • Резолюція

  • Розділові знаки у реченнях із звертаннями

  • Звіт

  • Особливості відмінювання іменників ІІ відміни
  • Оголошення

  • Розділові знаки при словах-реченнях

  • ДОКУМЕНТИ З ГОСПОДАРСЬКО-ДОГОВІРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Трудова угода

  • ОБЛІКОВО-ФІНАНСОВІ ДОКУМЕНТИ

  • Записи цифрової інформації

  • Список. Перелік

  • Розділові знаки у складносурядних реченнях

  • Накладна

  • Акт

  • Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

  • Доручення

  • Правопис часток

  • Розписка