На 20-40-ті роки XIX ст. припадають спроби граматичного вивчення української мови. Важливу роль у процесі нормалізації української літературної мови відіграла перша граматика народної української мови О. Павловського "Граматика малороссийского наречия" (1818).
Ідею стандартизації української літературної мови в першій половині XIX ст. культивували також автори граматик, написаних у Галичині та на Закарпатті (1. Могильницький, І. Левицький, І. Вагилевич, Й. Лозинський, Я. Головацький, М. Лучкай). На думку дослідників, "українська мова в Галичині першої половини XIX ст. була своєрідною діагностичною ознакою існування українців в умовах Габсбурзької монархії, в ім'я поступу яких мову унормували і розвивали"25. Закріпленню норм української літературної мови сприяла поява 1837 року на Західній Україні збірки "Русалка Дністровая" (автори М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич), в яку ввійшли народні пісні, оригінальні твори та переклади з сербської та чеської мов. І. Франко назвав факт появи видання "Русалки" "явищем наскрізь революційним". Це справді був своєрідний "маніфест" відродження української мови та літератури в межах Галичини, сила якого виявлялася в мові - не книжній, штучній, а народній, подібній до тієї, якою писав Т. Шевченко.
Попри всі спроби уніфікації, єдності української літературної мови домогтися було дуже важко. На початку XX ст. Наддніпрянщина користувалася літературною мовою Т. Шевченка, Галичина й Буковина -галицьким варіантом, Закарпаття - "русинською" мовою. Який з цих варіантів був в офіційному вжитку? Якоюсь мірою всі три. Однак найвиразніші зразки офіційно-ділової мови були створені на Наддніпрянщині, напр.:
Народе український! Впали вікові пута. Пришила воля всьому пригніченому людові. . . Настав час. .. пробудження до нового, вільного, творчого життя після більш як двохсотлітнього сну. Уперше український тридцятимілліоний народе, ти будеш мати змогу сам за себе сказати, хто Ти і як хочеш жити... (Із відозви Української Центральної ради від 22 березня 1917 року ,До українського народу").
З метою викликати довіру національних республік до центральної влади після створення 1922 року СРСР було взято курс на "націоналізацію". У 1921 році при УН створений Інститут української мови, посилено роботу над впорядкуванням українського правопису, підготовкою термінологічних словників тощо. Наукові праці співробітників Академії наук видавались переважно українською мовою (80 %).
Сумний спогад навіюють 30-90-ті роки XX ст. Ось своєрідний мартиролог української мови цього часу:
• 1933 - Телеграма Сталіна про припинення "українізації"". З українського правопису вилучено літеру ґ.
• 1938 - Посилення процесу полонізації українців у Галичині.
• 1958 - Пленум ЦК КПРС ухвалив постанову про перехід українських шкіл на викладання російською мовою.
• 1970 - Міністерство освіти СРСР видало указ про захист дисертацій російською мовою.
• 1990 - Верховна Рада СРСР прийняла "Закон про мови народів СРСР". Російській мові надано статус офіційної.
Образно про такі сторінки історії української мови писала поетеса Л. Костенко:
Я скоро буду виходити на вулиці Києва з траурною пов 'язкою на рукаві - умирає мати поезії мого народу!
Усе називається Україною - універмаг, ресторан, фабрика. Хліб український, телебачення теж українське. На горілчаній етикетці експортний гетьман з булавою.
І тільки мова чужа у власному домі. У шовінізму кігті підсвідомі.
Масовим стали випадки відмови від вивчення української мови в середніх школах України. Виявилося, що вивчати ЇЇ не обов'язково. Зречення мови свого роду, народу гостро засуджували українські патріотично налаштовані письменники. Страшним присудом таким манкуртам звучали слова Д. Павличка:
Ти зрікся мови рідної! Тобі твоя земля родити перестане! Зелена гілка в лузі на вербі Від дотику твого зів 'яне! Ти зрікся мови рідної- нема Тепер у тебе твого роду і народу! Чужинця мати ждатиме дарма! В твій слід він кине - сміх й погорду! Ти зрікся мови рідної!
Наслідком існування СРСР стала повна русифікація населення великих міст східних та південних областей України, катастрофічне зменшення українських шкіл у Харкові, Києві, Черкасах, Дніпропетровську, Сімферополі та інших містах.
Тому 1989 року виникла доконечна потреба і можливість у зв'язку зі змінами в політичному житті країни надати українській мові державного захисту. Прийнятий 28 жовтня 1989 року Верховною Радою УРСР Закон "Про мови в Українській PCP" закріпив державний статус української мови, гарантував всебічний її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя, напр.:
Стаття 2. Державна мова Української PCP.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська мова професійного спілкування» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Українська національна та літературна мова. Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі“ на сторінці 3. Приємного читання.
