Розділ «5.4. Дисертаційна робота як вид наукового твору»

Дисертація у формі рукопису - це особливий вид наукового твору, що є віддзеркаленням засобами літератури наукового дослідження, в якому реалізується наукова творчість як процес наукового освоєння дійсності і як створення наукових цінностей, що збагачують саму науку.

Його предметом є система наукових понять, що забезпечують функціонування в науковій комунікації основних форм знання, що дає можливість реалізувати головні функції науки, такі як опис, пояснення, пророкування, узагальнення і систематизація явищ і фактів дійсності.

У такому творі фіксуються як вихідні передумови наукового дослідження, так і весь його хід і отримані при цьому результати. Тут не просто описуються наукові факти, а проводиться їх всебічний аналіз, де адекватно відображаються як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання, правомірність використання яких всебічно обґрунтовується у кожному конкретному випадку їх застосування.

На відміну від інших наукових творів дисертація в системі науки виконує кваліфікаційну функцію, тобто готується з метою публічного захисту і отримання вченого або академічного ступеня. Саме вона дозволяє судити, наскільки повно відображені та обґрунтовані містяться в ній положення, висновки і рекомендації, їх наукова новизна і практична значимість.

Сукупність отриманих у такій роботі результатів свідчить про внесок дисертанта в науку, а значить, демонструє рівень його наукової кваліфікації, і насамперед уміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання.

Присудження вчених і академічних ступенів є найважливішим стимулом розвитку вітчизняної науки, забезпечує зміцнення державного статусу та матеріального становища її діячів. Прийняття рішення про присудження наукового або академічного ступеня здобувачеві - це свідчення визнання його кваліфікації державою та науковою громадськістю.

Інша істотна відмінність дисертації від інших наукових творів (за винятком науково-технічного звіту) полягає в тому, що укладена в ній наукова інформація передається в найбільш повному вигляді. Дійсно, тільки тут докладно розкривають результати та хід наукових пошуків, детально описують методику ведення досліджень, детально простежують історію розвитку досліджуваних явищ.

Повнота інформації в дисертації знаходить своє відображення і в тому, що тут наводиться особливо детальний фактичний матеріал, що включає докладні обґрунтування, гіпотези, широкі історичні екскурси і паралелі, а результати наукового пошуку описуються в найбільш цілісній з точки зору наукового пізнання формі.

Зміст дисертації характеризує оригінальність і неповторність наведених відомостей. Основою в ній є принципово новий матеріал, що включає опис нових фактів, явищ і закономірностей природи і суспільства, а також узагальнення раніше відомих положень з інших позицій або у зовсім іншому аспекті.

З точки зору загальної динаміки розвитку науки дисертація вводить в науковий обіг нові уявлення, концепції і факти. У змісті такої роботи відбивається сутність в явищі, закономірність у випадковості, загальне в одиничному, внутрішнє у зовнішньому. Авторська концепція тут точно відображає проблемну ситуацію в науці і відповідає ведучому напрямку наукового пізнання. Тільки за такої умови ця концепція визнається заможної в науковому сенсі, тобто забезпечує приріст наукового знання.

Об'єктивність - основна вимога до опису проведеного дослідження, яке витікає із специфіки наукового пізнання, прагнучого встановити наукову істину. У той же час дисертація, будучи продуктом наукової творчості, являє собою єдність об'єктивних наукових фактів і суб'єктивної їх оцінки.

Іншими словами, дисертація у своєму змісті не виключає суб'єктивних моментів, привнесених творчою індивідуальністю самого дисертанта, бо тут завжди присутні такі факти, як його знання і особистий досвід, погляди й уподобання, обумовлені суспільно-історичними умовами підготовки дисертаційної роботи.

Саме цим пояснюється, що в науці одна і та ж проблема по-різному осмислюється дослідниками.

Своєрідність дисертації проявляється також і в тому, що в ній дисертант впорядковує за власним розсудом накопичені наукові факти та доводить наукову цінність або практичну значимість тих чи інших положень.

Специфіка дисертації обумовлює необхідність доказу всіх наукових положень, зафіксованих у її змісті. Кожен факт, кожне авторське припущення отримує тут наукове пояснення або обґрунтування. Для цього дисертант в якості аргументів залучає практично всі форми наукового обґрунтування та підтвердження.

Специфічно не тільки зміст, але і форма дисертації як особливого виду наукового твору, для якого характерна висока ступінь абстрагування, активне застосування засобів логічного мислення, докладне висвітлення порушених проблем і точність фактичних даних.

Тільки за умови вибору форми організації матеріалу, найбільшою мірою відповідає особливостям предмета, дисертація здатна ефективно функціонувати в системі наукової комунікації.

Структура дисертації є одним з рівнів відображення авторської наукової концепції, засобом реалізації взаємозв'язку елементів змісту, яка визначається завданням відображення внутрішньої логіки розвитку дослідження.

Така структура максимально відображає значимість і наукову ємність кожного фрагмента, кожної частини тексту, акцентує увагу на найбільш важливих в науковому сенсі аспектах проведеного дослідження, а також дає можливість переконатися в логічній несуперечності і послідовності дослідницької програми, закладеної в процесі формування нового знання.