Розділ 3. Інформаційне забезпечення наукових досліджень

Контент-аналіз - метод кількісного вивчення змісту документа. Сутність цього методу полягає в підрахунку частоти зустрічаємості в тесті одиниць: знаків, комбінацій знаків, букв, слів, термінів, словосполучень, прізвищ окремих осіб. Після підрахунку виділені одиниці шикуються в порядку убування частоти їх використання у тексті, тобто формується тезаурус. Результати підрахунку дозволяють побачити те, що розсіяне в тексті і на перший погляд не видно.

Найбільш складний і відповідальний етап полягає в тому, що дослідник намічає ті смислові одиниці, наявність (або відсутність) яких цікавить його в досліджуваному тексті. Оскільки один і той же смисловий зміст може бути виражений за допомогою різних мовних засобів, то слідом за виділенням смислових одиниць дослідник повинен сформулювати їх конкретні емпіричні індикатори (показники), тобто формалізувати одиниці.

І, нарешті, вирішується питання про одиницю рахунку - нею може бути не тільки частота згадок, але і такі величини, як кількість рядків, відданих даній смисловій одиниці, або площа газетної шпальти. У підсумку всіх цих підготовчих процедур формується система чітких правил, тобто певний алгоритм, за допомогою якого і аналізується зміст розглянутого тексту.

Існує декілька різновидів контент-аналізів в залежності від мети дослідження і вибору показників. Наприклад, використовується семантичний контент-аналіз. Він орієнтований на виявлення сенсу тексту. В якості показників для підрахунку вибираються смислові одиниці, укладені в словах, словосполученнях і висловлюваннях. У літературознавстві використовується лінгвістичний контент-аналіз.

Кожен літературний текст характеризується своїми особливостями: довжиною абзаців і фраз, порядком слів у реченнях, словосполученнями які найбільш часто зустрічаються. Кожен показник може служити одиницею для підрахунку, статистична обробка яких дозволяє зробити обґрунтовані висновки: хто написав цей текст, до якого жанру він відноситься.

Будь-який автор може бути охарактеризований з цього боку, з точки зору довжини слів і пропозицій, улюблених словосполучень і стилістичних оборотів. У спірних випадках, коли авторство невідомо чи приписується відразу декільком особам, такий аналіз дозволяє довести приналежність тексту конкретному автору, якщо результати контент-аналізу збігаються з результатами аналізу інших текстів даної особи.

Існує категорія текстів, які називаються науковими. Для них пропонується свій контент-аналіз. У наукових текстах прийнято посилатися на того, у кого автор запозичив що-небудь (ідею, метод, факт), з якими він згоден або не згоден.

Метод експертних оцінок застосовується в аналізі і рішенні погано формалізованих задач, в яких взаємозв'язки причин і наслідків не цілком ясні, а значення і якість параметрів, що цікавлять дослідника не піддаються безпосередньому виміру. Крім того, експертні оцінки і взагалі експертиза незамінні в задачах прогнозування, вирішення яких звичайно спирається на зразкові, оціночні дані.

Організація експертизи передбачає здійснення наступних основних етапів:

- відбір фахівців на роль експертів;

- розробка анкети, що нормалізує процедуру оцінки і полегшує подальшу обробку результатів;

- проведення колективного опитування та узгодження отриманих результатів.

Експертиза спирається на залучення висококваліфікованих фахівців з проблем, викладеним у текстах документів. Підставою для визнання тих чи інших матеріалів цінними є уявлення експертів про корисність документів у науково-практичній діяльності. У якості бази для порівняння, тобто еталонів оцінки, виступають професійні знання, кругозір експертів, їх уявлення про шляхи розвитку певних галузей і напрямів науки і техніки.

Центральне поняття в експертних оцінках - це експертиза, тобто власне процес опитування експертів, збір і первинний аналіз експертної інформації. Є пряма експертиза, при якій питання, що цікавлять задаються експертам безпосередньо, і непряма, при якій відповіді на такі питання визначаються в результаті обробки інших відповідей.

В експертній оцінці можна виділити індивідуальну та колективну експертизу. У першому випадку еталоном оцінки виступають досвід, знання, кругозір і інтуїція досвідченого конкретного експерта. Приклад подібних оцінок - активно застосовуване в редакційно-видавничій практиці рецензування рукописів. Коли еталоном оцінки виступають колективні знання, досвід спеціально підібраної групи експертів, можна говорити про колективну експертну оцінку.

Представляється правомірним виділити також методи експертизи, підставами оцінок в яких виступає потенційна корисність, а еталоном - професійні знання, досвід та інтуїція суб'єктів оцінки, і методи експертизи, підставами оцінок в яких виступає встановлена корисність, а еталоном - спеціально створювані шкали і ранжовані переліки ознак, що вказують на значимість документів (тип, вид документа, його обсяг, тираж).

Встановлення потенційної корисності потребує залучення в ролі суб'єктів оцінки осіб, що володіють відповідними знаннями та досвідом, тобто висококваліфікованих фахівців, що спеціалізуються в даній області (їх прийнято називати експертами).

Вимоги до експертів:

- вони повинні володіти необхідним запасом професійних знань;

- бути здатними вирішувати нові завдання;