Розділ 2. Методологія, методи, логіка наукових досліджень

Методологія і організація наукових досліджень

Ф. Бекон порівнював метод зі світильником, який висвітлює дорожньому дорогу в темряві, і вважав, що не можна розраховувати на успіх у вивченні якого-небудь питання, йдучи хибним шляхом.

Таким методом він вважав індукцію, яка вимагає від науки виходити з емпіричного аналізу, спостереження та експерименту з тим, щоб на цій основі пізнати причини і закони.

Р. Декарт методом називав "точні і прості правила", дотримання яких сприяє збільшенню знання, дозволяє відрізнити помилкове від істинного. Він говорив, що вже краще не думати про відшукування яких би то не було істин, ніж робити це без всякого методу, особливо без дедуктивно-раціоналістичного.

Проблеми методу і методологам займають важливе місце у сучасній західній філософії - особливо в таких її напрямках та течіях, як філософія науки, позитивізм і постпозитивізм, стуктуралізм і пост-структуралізм, аналітична філософія, герменевтика, феноменологія та в інших.

Кожен метод виявиться неефективним і навіть марним, якщо ним користуватися не як "керівною ниткою" в науковій або іншій формі діяльності, а як готовим шаблоном для перекроювання фактів.

Головне призначення будь-якого методу - на основі відповідних принципів (вимог, приписів і т. п.) забезпечити успішне вирішення певних пізнавальних і практичних проблем, приріст знання, оптимальне функціонування і розвиток тих чи інших об'єктів.

Слід мати на увазі, що питання методу і методології не можуть бути обмежені лише філософськими або внутрішньо-науковими рамками, а повинні ставитися у широкому соціокультурному контексті.

Це означає, що необхідно враховувати зв'язок науки з виробництвом на даному етапі соціального розвитку, взаємодію науки з іншими формами суспільної свідомості, співвідношенням методологічного і ціннісного аспектів, "особистісні особливості" суб'єкта діяльності і багато інших соціальних чинників.

Застосування методів може бути стихійним і свідомим. Ясно, що тільки усвідомлене застосування методів, засноване на розумінні їх можливостей і меж, робить діяльність людей, за інших рівних умов, більш раціональним та ефективним.

Методологія як загальна теорія методу формувалася в зв'язку з необхідністю узагальнення та розробки тих методів, засобів і прийомів, які були відкриті в філософії, науці та інших формах діяльності людей. Історично спочатку проблеми методології розроблялися в рамках філософії: діалектичний метод Сократа і Платона, індуктивний метод Ф. Бекона, раціоналістичний метод Р. Декарта, діалектичний метод Г. Гегеля і К. Маркса, феноменологічний метод Е. Гуссерля. Тож методологія тісно пов'язана з філософією - особливо з такими її розділами, як гносеологія (теорія пізнання) і діалектика.

Методологія в певному сенсі "ширше" діалектики, так як вона вивчає не тільки загальний, але і інші рівні методологічного знання, а також їх взаємозв'язок, модифікації і т. п.

Тісний зв'язок методології з діалектикою не означає тотожності цих понять і того, що матеріалістична діалектика виступає як філософська методологія науки. Матеріалістична діалектика - одна з форм діалектики, а остання - один з елементів філософської методології поряд з метафізикою, феноменологією, герменевтикою та ін.

Методологія в певному сенсі "вужче" теорії пізнання, так як остання не обмежується дослідженням форм і методів пізнання, а вивчає проблеми природи пізнання, ставлення знання і реальності, суб'єкта й об'єкта пізнання, можливості і межі пізнання, критерії його істинності й т. д. З іншого боку, методологія "ширше" гносеології, так як її цікавлять не тільки методи пізнання, але і всіх інших форм людської діяльності.

Логічне дослідження науки - це засоби сучасної формальної логіки, які використовуються для аналізу наукової мови, виявлення логічної структури наукових теорій та їх компонентів (визначень, класифікацій, понять, законів і т. п.), вивчення можливостей і повноти формалізації наукового знання.

Традиційно-логічні засоби застосовувалися в основному до аналізу структури наукового знання, потім центр методологічних інтересів змістився на проблематику зростання, зміни і розвитку знання.

Цю зміну методологічних інтересів можна розглянути в наступних двох ракурсах.

Завданням логіки часу є побудова штучних (формалізованих) мов, здатних зробити більш ясними і точними, а отже, більш плідними міркування про предмети і явища, що існують у часі.

Задача логіки зміни - побудова штучних (формалізованих) мов, здатних зробити більш ясними і точними міркування про зміну об'єкта - переході його від одного стану до іншого, про становлення об'єкта, його формуванні.

Разом з тим слід сказати, що дійсно великі досягнення формальної логіки породили ілюзію, ніби тільки її методами можна вирішити всі без винятку методологічні проблеми науки. Особливо довго цю ілюзію підтримував логічний позитивізм, крах якого показав обмеженість, однобічність подібного підходу - при всій його важливості "в межах своєї компетенції".

Будь-який науковий метод розробляється на основі певної теорії, яка тим самим виступає його необхідною передумовою.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Методологія і організація наукових досліджень» автора Г.О.Бірта на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Методологія, методи, логіка наукових досліджень“ на сторінці 2. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи