Розділ 3. НЕГАТИВНІ ФАКТОРИ СЕРЕДОВИЩА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Техногенні небезпеки радіаційного походження

Особливе місце у забрудненні навколишнього середовища посідає радіоактивне забруднення. Руйнування реактора на Чорнобильській АЕС стало причиною радіоактивного забруднення не лише України, а й Білорусі та Росії. Загальна площа радіоактивного забруднення становить понад 30 тис. км 2.

Випадання радіоактивних речовин простежувалося і у державах Західної Європи, підвищився радіоактивний фон у Скандинавії, Японії та США. Проблеми наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС залишаються чи не найгострішими і найактуальнішими не лише для України, але й для всієї світової спільноти.

Через 15 місяців після катастрофи в Чорнобилі у Великій Британії, яка, здавалось би, далеко розташована від України, було виявлене надзвичайно велике забруднення рослинності радіоактивними опадами, а також великий вміст цезію у м'ясі овець.

Варто зазначити, що атомна енергетика є екологічно чистішою і дешевшою, ніж теплова. У розвинутих країнах вона забезпечує від 15 до 70 % усієї електроенергії, що виробляється (Франція — 70 %, США — 17 %, Швеція — 50 %, Канада — 15 %). Але у разі аварії атомні станції становлять дуже серйозну небезпеку для людей і навколишнього середовища. За час експлуатації АЕС у світі сталися три значні аварії: 1961 рік — в Айдахо-Фолсі (США); 1979 рік — на АЕС "Тримайл-Айленд" у Гарисберзі (США), 1986 рік — Чорнобильська АЕС.

Аварії на АЕС значно відрізняються від ядерних вибухів, а саме більшою тривалістю викидів, що змінює напрямок потоків повітряних мас. Тому практично неможливо прогнозувати розміри зон ураженості.

Радіоактивне забруднення навколишнього середовища діє на людину шляхом зовнішнього та внутрішнього опромінення.

Зовнішнє опромінення — це опромінення внаслідок радіоактивного забруднення місцевості. Воно підлягає контролю і залежить від рівня радіації на місцевості. Через чорнобильську катастрофу на території України радіацією забруднені місцевості 12 областей, 86 адміністративних районів, 2311 населених пунктів, де загалом мешкає близько 2 млн. 600 тисяч жителів, у тому числі — 600 тисяч дітей. Забруднено радіонуклідами понад 8 млн. гектарів землі, серед яких 3 млн. га сільськогосподарських угідь та 2 млн. лісових масивів, велика частина яких розташована в Житомирській області (70 % ) і в південних районах Київської області (15 %). Інші забруднені ділянки розкидані по території Рівненської, Волинської, Чернігівської, Вінницької, Черкаської і Тернопільської областей. Викид радіонуклідів унаслідок вибуху реактора негативно вплинув на здоров'я населення України загалом. У результаті потрапляння радіоактивних речовин в організм у багатьох людей була вражена щитоподібна залоза, виникла променева хвороба. Нині спостерігається тенденція до збільшення онкологічних захворювань, захворювань ендокринної системи, систем кровообігу, травлення, а також захворювань, пов'язаних з імунною системою. У зв'язку з тим, що в продуктах викиду переважають довго-живучі радіонукліди — цезій-137 (30 років), стронцій-90 (28 років), плутоній-239 (20 000 років), зараження буде тривалим.

Верховна Рада України ухвалила Закон, який визначає чотири зони радіоактивного забруднення.

1. Зона періодичного радіоактивного контролю (низький рівень забруднення, 0,5—1 Кі/км 2). Дозволено збирання, заготівлю грибів, ягід, лікарських рослин, сіна, а також заготівлю деревини без обмежень. Полювання, рибальство у природних водоймах і річках дозволяється відповідно до правил, що діють на території України, з обов'язковою перевіркою м'яса і риби на вміст у них радіоактивних речовин. У підсобних господарствах ніяких обмежень щодо годівлі та утримання сільськогосподарських тварин і птиці не запроваджено.

2. Зона посиленого радіоактивного контролю (середній рівень забруднення, 1—5 Кі/км 2). Дозволено збирання, заготівлю грибів, ягід, лікарських рослин і сіна з обов'язковим попереднім дозиметричним контролем. Заготівля деревини і використання продуктів її переробки проводиться без обмежень. У підсобних господарствах рекомендується періодичний вибірковий контроль м'ясних і молочних продуктів, кормів.

3. Зона гарантованого добровільного відселення (високий рівень забруднення, б—15 Кі/км2). У цій зоні заготівлю грибів, ягід, лікарських рослин, хвойної лапини і виробництво хвойно-вітамінного борошна заборонено.

Обов'язковий особливий режим для сільського господарства: обмежене землекористування (рільництво, обробіток земель), пере-спеціалізація товарного сільського господарства та насінництва, вирощування технічних культур (льон й інше), розвиток тваринництва, інтенсивне конярство тощо.

Випас худоби на пасовищах цієї зони дозволений лише тоді, коли травостой сягає 10 см. При щільності забруднення понад 15 Кі/км2 заготівля деревини допускається тільки у зимовий період і за наявності снігового покриву. Використання деревини як палива, заготівля пнєвого смолу і дьогтю заборонені. Заборонено випасати свійську худобу, а заготовляти сіно дозволяється тільки як корм для робочих коней. Використання гною як добрива заборонено.

4. Зона відчуження (надзвичайно високе забруднення). Це дослідницький полігон для боротьби із наслідками ядерних катастроф.

15—20 % риби, що виловлена у річках "зони жорсткого контролю" і у верхів'ях Київського водосховища, не відповідає вимогам. Уся риба, виловлена у цих водоймах, підлягає обов'язковому радіометричному контролю. Промисловий відлов риби у верхів'ях Київського водосховища заборонений. Тимчасово допустимий рівень вмісту радіоактивних речовин у рибі становить 5103 Кі/кг.

Нині на території об'єкта ЧАЕС рівень радіації становить 70—80 мкР/год. при нормі 12—14 мкР/год. Проектний термін служби саркофага, який захищає четвертий реактор — 30 років. Тому безпека саркофага залишається найважливішою проблемою ЧАЕС. Після аварії під уламками четвертого енергоблоку поховано майже 201 тонна ядерного палива і приблизно ЗО тонн радіаційного пилу. Засипана піском, свинцем та бетоном частина ядерного палива не контролюється. Конструкція саркофага ненадійна. Останні роки в ньому з'явилися щілини, завбільшки декілька сантиметрів. Дощова вода, що проникає всередину, може забруднюватися від контакту з ядерним паливом і, у свою чергу, потрапляти до ґрунтових вод. Окрім того, якщо станеться якась надзвичайна ситуація, наприклад, землетрус, саркофаг може бути зруйнований. Зараз планується будівництво "Саркофага-2", який повинен вмістити "Саркофаг-I" і зробити його безпечним.

Попри високу сейсмічність та непридатність геологічних умов, сьогодні в Україні експлуатується 4 атомні електростанції. Близько 80 % території України непридатні для будівництва атомних електростанцій (АЕС) і для захоронення радіоактивних відходів.

Сьогодні практично ніхто не застрахований від впливу наслідків аварії чи будь-якої іншої аварії на об'єктах атомної промисловості. Навіть сотні і тисячі кілометрів від АЕС не можуть бути гарантією безпеки. Аварія на ЧАЕС стала прикладом того, що будь-які аварії на атомних станціях не можуть бути локальними. Наслідки аварії на ЧАЕС вийшли за межі однієї держави і наочно продемонстрували необхідність міжнародної співпраці в ядерній енергетиці.

Крім радіоактивного забруднення місцевості, до зовнішніх джерел радіоактивного випромінювання належать: космічне випромінювання, сонячна радіація та гірські породи фосфоритів, сланців, уранових руд, родовищ мінеральних джерел. В Україні районами з підвищеним рівнем природного радіоактивного фону є м. Хмельник, Миронівка, Жовті Води. Кожен мешканець планети отримує в середньому радіаційну дозу близько 0,03 Бер.