Більш низьку вартість позикового капіталу відносно власного автори цієї теорії пояснюють різним рівнем ризику, властивого цим капіталам. Рівень дохідності позикового капіталу в усіх його формах має детермінований характер у зв'язку з тим, що ставка процента за ним є фіксованою і визначеною заздалегідь. Рівень дохідності власного капіталу не визначений і залежить від фінансових результатів діяльності підприємства. Використання позикового капіталу має, як правило, фінансово забезпечений характер (забезпеченням вважаються гарантії або застава майна). У випадку банкрутства підприємства законодавствами більшості країн передбачено першочергове право задоволення претензій кредиторів.
На основі більш низького рівня вартості позикового капіталу порівняно з власним, ця концепція механізму оптимізації структури капіталу передбачає, що за рахунок підвищення частки позикового капіталу знижується показник середньозваженої вартості капіталу підприємства і відповідно підвищується ринкова вартість підприємства (рис. 12.11).
Практичне застосування цієї концепції передбачає максимізацію використання позикового капіталу в господарській діяльності підприємства (це може призвести до втрати фінансової стійкості та банкрутства). Тому така однофакторна модель формування структури капіталу зазнала критики.
В основі концепції індиферентності лежить твердження про неможливість оптимізації ні за критерієм мінімізації середньозваженої його вартості, ні за критерієм максимізації ринкової вартості підприємства, оскільки вона не впливає на ці показники.
Рис. 12.11. Формування структури і середньозваженої вартості капіталу за традиційною концепцією
Ця концепція була вперше висунута американськими вченими, які розглядали механізм формування структури капіталу та ринкової вартості підприємства у взаємозв'язку з функціонуванням ринку капіталу. У процесі розробки цієї концепції функціонування ринку були враховані такі обмеження:
• o ринок є досконалим;
• o на ринку діє єдина для всіх безризикова ставка відсотка;
• o усі підприємства можна класифікувати за рівнем ризику діяльності на підставі показників розміру очікуваного доходу та ступеня вірогідності його отримання;
• o вартість залученого капіталу не пов'язана з діючою системою оподаткування прибутку;
• o до розрахунку вартості окремих елементів капіталу не включені витрати, пов'язані з його купівлею-продажем.
Шляхом математичних розрахунків було доведено, що ринкова вартість підприємства, а відповідно й середньозважена вартість його капіталу, не залежить від структури капіталу. Вона залежить лише від сукупної вартості активів (рис. 12.12). Але у подальших своїх дослідженнях, усунувши низку обмежень, автори цієї концепції змушені були визнати, що механізм формування ринкової вартості підприємства перебуває в певному зв'язку зі структурою його капіталу.
В основу компромісної концепції структури капіталу покладено положення про те, що вона формується під впливом певних умов, які визначають відповідність рівня дохідності ризику капіталу, що використовується підприємством. У процесі оптимізації структури ці показники необхідно враховувати за допомогою знаходження компромісу щодо їх впливу.
Рис. 12.12. Формування середньозваженої вартості капіталу до концепції її незалежності від структури капіталу (концепція Ф. Модільяні та М. Міллера)
Ця концепція включає в механізм формування структури капіталу низку реальних умов функціонування економіки і ринку, які не були враховані в попередніх концепціях. Зміст цих умов зводиться до таких положень:
• 1) реальна економіка не може не враховувати фактор оподаткування прибутку, що істотно впливає на формування вартості окремих елементів капіталу, а відповідно і на його структуру. Так, у практиці більшості країн витрати на обслуговування боргу (позикового капіталу) підлягають повному або частковому вирахуванню з бази оподаткування прибутку. У зв'язку з цим вартість позикового капіталу завжди нижча за інших рівних умов, ніж вартість власного капіталу. Відповідно зростання використання позикового капіталу до певних меж (які не генерують ризик зростання загрози банкрутства підприємства) спричиняє зниження рівня середньозваженої вартості капіталу;
• 2) у процесі оцінки вартості окремих елементів капіталу необхідно враховувати ризик банкрутства, пов'язаний із недосконалою структурою капіталу. З підвищенням частки позикового капіталу в усіх його формах вірогідність банкрутства підприємства посилюється. Вибір кредиторів у цьому випадку передбачає або зниження обсягів кредитів, наданих підприємству на тих самих умовах (зниження частки позикового капіталу зумовить у цьому випадку зростання середньозваженої вартості капіталу і зниження ринкової вартості підприємства), або вимагає від підприємства більш високого рівня доходу на капітал, що надається у кредит. Це призведе до зростання середньозваженої його вартості і зниження ринкової вартості підприємства.
За цих умов є певні обмеження щодо залучення капіталу з підвищенням його вартості, оскільки поглинається ефект податкової переваги його використання. У такому випадку вартість позикового капіталу та його середньозважена вартість зрівняються з вартістю власного капіталу, отриманого з внутрішніх і зовнішніх джерел. Вартість окремих елементів капіталу, що надходять із зовнішніх джерел, включає як витрати з обслуговування, так і витрати із залучення, які обов'язково мають враховуватись у процесі оцінювання окремих елементів капіталу, середньозваженої вартості та при формуванні структури капіталу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління структурою капіталу підприємства“ на сторінці 2. Приємного читання.
