Собівартість одного центнера зерна визначають діленням витрат на вирощування відповідних культур на фізичну масу зерна і зерновідходів після очищення і сушіння. При цьому загальну суму витрат (за вирахуванням нормативної вартості соломи) розподіляють на зерно і зернові відходи пропорційно до питомої ваги повноцінного зерна, що міститься в зерновідходах. Собівартість 1 центнера зерна і І центнера зерновідходів визначають діленням визначених сум витрат на відповідну фізичну масу зерна і зерновідходів після очищення і сушіння.
Приклад. В кооперативі зібрано 20000 центнерів повноцінного зерна озимої пшениці та 1500 центнерів зерновідходів із вмістом в них зерна 60 відсотків. Витрати на вирощування цієї культури (без вартості соломи) становили 292600 грн. Розрахунок собівартості одержаної продукції виконується таким чином. Кількість повноцінного зерна у зерновідходах становить: 1500 х 60/100 = 900 центнерів. Загальна його кількість з урахуванням зерновідходів дорівнює: 20000 + 900 = 20900 центнерів. Собівартість центнера повноцінного зерна становить: 292600 грн. : 20900 центнерів = 14 грн., а собівартість центнера зерновідходів дорівнює: 14 х 900/1500 = 8,4 грн.
У разі вирощування насіння зернових культур загальна сума витрат, включаючи додаткові витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням насіннєвого зерна відповідних репродукцій (без вартості рядового зерна та зерновідходів), розподіляється між цими класами насіння (супереліта, еліта, І і II репродукції) пропорційно його вартості за реалізаційними цінами. Собівартість центнера насіння визначається діленням суми витрат, віднесених на насіння відповідного класу, на його масу після доробки.
Для обчислення собівартості 1 ц зерна кукурудзи масу качанів у повній стиглості перераховують на сухе зерно за фактичним виходом зерна з качанів, визначеним переробним підприємством з урахуванням базової вологості зерна в качанах (базова вологість зерна в качанах кукурудзи береться нарівні 14 %).
Качани кукурудзи у повній стиглості, що залишились у господарстві переводять у сухе зерно за середнім відсотком виходу зерна базової вологості з качанів, реалізованих за межі господарства. Собівартість 1 ц зерна кукурудзи визначають діленням загальних витрат (за мінусом нормативної вартості стебел кукурудзи) на масу зерна кукурудзи.
Для визначення собівартості 1 ц силосу до витрат на вирощування і збирання зеленої маси кукурудзи додають витрати на спеціальні компоненти та силосування. Визначену суму ділять на масу силосу, яку визначають комісійно через 20 днів (після ферментації зеленої маси).
Собівартість 1 ц насіння олійних культур (соняшнику, льону, гірчиці, сої, арахісу, рицини тощо) визначають аналогічно собівартості 1 ц зерна.
При визначенні собівартості продукції льону виробничі витрати на вирощування та збирання розподіляють пропорційно вартості за реалізаційними цінами насіння і соломи.
Собівартість 1 ц коренеплодів цукрових буряків визначають діленням витрат (за мінусом нормативної вартості гички) на масу одержаних коренеплодів.
Собівартість 1 ц насіння цукрових буряків розраховують діленням загальної суми витрат на масу оприбуткованого кондиційного насіння.
Собівартість 1 ц окремих видів продукції вирощування лікарських рослин визначається діленням загальної суми витрат, віднесених на цей вид продукції, на масу оприбуткованої продукції.
Собівартість продукції трав'янистих одно - і дворічних (коріандр, аніс, тмин тощо) та ефіроолійних культур обчислюють шляхом розподілу усіх витрат пропорційно їх вартості за цінами реалізації.
При калькулюванні собівартості картоплі, овочів, баштанних, грибів тощо витрати на вирощування (за мінусом нормативної вартості бадилля) розподіляють між стандартною і нестандартною продукцією пропорційно її вартості за цінами її реалізації.
Собівартість овочів закритого грунту та розсади овочевих культур визначається шляхом розподілу всіх витрат (за винятком насіння або садивного матеріалу) між окремими видами овочевої продукції пропорційно до квадратних метро-днів. Кількість метро-днів визначають множенням квадратних метрів площі, яку займає відповідна овочева культура, на кількість днів її вегетаційного періоду. Після чого до визначеної суми витрат по кожній культурі додають вартість розсади або насіння і ділять на масу оприбуткованої продукції (1 ц, 1 кг, 1000 шт. тощо).
У тваринництві витрати на утримання худоби і птиці (за виключенням витрат незавершеного виробництва на кінець року та вартості побічної продукції) становлять собівартість продукції. При цьому вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха відносять на фінансові результати господарства, а вартість тварин що загинули з інших причин (крім сум, віднесених за рахунок матеріально-відповідальних осіб), відображається на окремій статті у складі витрат на утримання відповідних видів і груп тварин. Маса загиблого чи вимушено забитого молодняку тварин, птиці та дорослої худоби на відгодівлі не виключається з приросту живої маси, одержаного за звітний рік.
Вартість гною одержаного від групи тварин визначається, відповідно до облікової політики підприємства, за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати при реалізації, або виходячи з нормативних витрат на його прибирання та вартості підстилки. Собівартість 1 т гною визначається діленням одержаної суми на його фізичну масу. Кількість рідкого гною переводиться в звичайний гній, виходячи з вмісту сухих речовин.
Інша побічна продукція (вовна-линька, пух, перо, міражні яйця, м'ясо півників яєчних курей, м'ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин) оцінюються за цінами можливої реалізації чи іншого використання, її вартість відноситься на зменшення загальних витрат на утримання відповідних груп тварин.
Продукцією вирощування та відгодівлі худоби та птиці (великої рогатої худоби, свиней, овець, кролів, птиці) є приріст живої маси, одержаний у звітному періоді, та вся жива маса; а від тварин, що не зважуються (молодняк робочих тварин, звірів тощо), продукція не оприбутковується, а витрати спрямовуються на дооцінку поголів'я, виходячи із кількості кормо-днів та собівартості 1 кормо-дня.
Обсяг приросту живої маси за певної групи тварин визначається як різниця між живою масою поголів'я, яке залишилося на кінець року та яке вибуло протягом року (включаючи загиблих), і живою масою тварин, які були на початок року плюс масою приплоду та тварин і птиці, які надійшли в групу протягом року.
Собівартість 1 ц приросту живої маси визначається діленням загальної суми витрат на утримання відповідної групи тварин (за мінусом вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бухгалтерський облік у виробничих та агросервісних кооперативах» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основи калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських кооперативів“ на сторінці 2. Приємного читання.
