Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" (в редакції Закону України від 20.11.2012 № 5495-УІ) визначено, що сільськогосподарська кооперація включає сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські виробничі кооперативи, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи та об'єднання сільськогосподарських кооперативів (асоціації, спілки). В Україні кооперативи можуть бути двох видів: виробничі і обслуговуючі.
Незалежно від виду кооперативів, вони є платниками податків та обов'язкових зборів або виступають податковими агентами. У відповідності з діючим податковим законодавством України, всі кооперативи, що функціонують як суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи тих, що набули неприбуткового статусу, мають об'єкти (базу) оподаткування. Такими об'єктами оподаткування є заробітна плата працівників кооперативу, земельні ділянки, на яких розміщені чи ведуть діяльність кооперативи, транспортні засоби, вартість продукції, робіт та послуг, природні ресурси, прибуток (дохід) тощо.
Отже, якщо у сільськогосподарському кооперативі є наймані працівники, кооператив вбачається податковим агентом щодо утримання та перерахування до бюджету податку з доходів громадян (податку із заробітної плати цих працівників), маючи земельну ділянку - сплачуватиме земельний податок, у разі реалізації сільськогосподарської продукції- сплачуватиме податок на додану вартість, маючи джерела забруднення навколишнього середовища- сплачуватиме екологічний податок, у разі придбання транспортних засобів - сплатить збір за першу реєстрацію транспортних засобів і т.д. Таким чином, виробничі і агросервісні кооперативи є платниками податків та зборів при наявності в них об'єктів оподаткування, визначених податковим законодавством України.
Оскільки сільськогосподарські виробничі І агросервісні кооперативи с юридичними особами, а значить, суб'єктами підприємницької діяльності, то зобов'язані зареєструватися в органах державної податкової служби України як платники податків та зборів. При наявності реєстраційної картки, свідоцтва про реєстрацію і копій установчих документів керівника кооперативу ставлять на облік у податковій адміністрації. Агросервісні кооперативи як вид обслуговуючих кооперативів необхідно відразу внести в Реєстр неприбуткових організацій, згідно зі статтею 2 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію". Подати також реєстраційну заяву за формою І-РН, замовити форму 1 ОПП (інформація про засновників) і палати паспортні дані та ідентифікаційні коди директора кооперативу і головного бухгалтера.
Однак нині сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи (СОК) ще не включено до переліку неприбуткових установ та організацій і в Реєстрі неприбуткових установ та організацій їх не виокремлено як платників податків з неприбутковим статусом через постійні трансформації податкового і кооперативного законодавства України. Тому більшість СОК, зокрема і агросервісних кооперативів, знаходиться або на загальній системі оподаткування або зареєстровані як платники єдиного податку, що спричиняє невідповідність процедури оподаткування їх правовому статусу.
Сільськогосподарські виробничі кооперативи ціллю своєї діяльності мають одержання прибутку. У відповідності з Податковим кодексом України, прибуток є об'єктом оподаткування і при наявності його у суб'єкта підприємницької діяльності він підлягає оподаткуванню. Виходячи з цього, виробничі кооперативи мають статус прибуткових організацій, а значить, є платниками податку на прибуток.
Сільськогосподарські виробничі кооперативи можуть бути платниками податку на прибуток, якщо вони працюють на загальній системі оподаткування І не є платниками фіксованого сільськогосподарського податку. Якщо ж вони відповідають вимогам платника фіксованого сільськогосподарського податку, вони не сплачують податок на прибуток.
Переважна більшість сільськогосподарських виробничих кооперативів користується пільговими режимами оподаткування господарської діяльності, такими як фіксований сільськогосподарський податок та спеціальний режим оподаткування ПДВ, механізм нарахування та сплати яких з 01 січня 2011 р. регламентований Податковим кодексом України.
Фіксований сільськогосподарський податок (ФСП) - це спеціальний режим прямого оподаткування доходів від ведення сільськогосподарського виробництва. Метою запровадження даної податкової форми була необхідність зменшення податкового тиску на сільськогосподарських товаровиробників галузі І суттєвого спрощення податкових відносин.
Для сільськогосподарських товаровиробників - платників ФСП існують особливості щодо сплати ними окремих податків і зборів. Так, платники ФСП не є платниками податку на прибуток підприємств, земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва), збору за спеціальне використання води та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності). Інші податки і збори сплачуються у порядку та розмірах, установлених Податковим кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 р.
Отже, платниками ФСП з урахуванням певних обмежень можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Частка сільськогосподарського товаровиробництва- це питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.
Об'єктом оподаткування ФСП є площі сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського виробничого кооперативу або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Для правильного визначення розміру ФСП і його сплати необхідно правильно вираховувати базу оподаткування. Так, базою оподаткування ФСП є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена за станом на І липня 1995 року, для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) - нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, проведена за станом на 1 липня 1995 року.
Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):
• а) для ріллі, сіножатей і пасовищ - 0,15;
• б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,09;
• в) для багаторічних насаджень - 0,09;
• г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,03;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бухгалтерський облік у виробничих та агросервісних кооперативах» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості обліку податків“ на сторінці 1. Приємного читання.
