Земля - найважливіше багатство суспільства, основний засіб виробництва у сільському господарстві, просторова база розміщення та розвитку всіх галузей народного господарства. Тому землю потрібно розглядати з двох боків. По-перше, як простір, необхідний для різного виробництва (для всякої людської діяльності) і, по-друге, як умову для виробництва продуктів необхідних людині. Проте в кожному з них її роль не однакова. У промисловості землю використовують для розташування підприємств, добування корисних копалин тощо. Процес виробництва тут практично не залежить від її якісної характеристики. У сільському господарстві вона є не тільки просторовим базисом, а іі основою для його розвитку, головним засобом виробництва. Без землі процес виробництва сільськогосподарської продукції взагалі був би немислимий. Виробництво продукції тут багато в чому залежить від її якості, вона забезпечує рослини всіма елементами живлення, водою та іншими джерелами їх нормального росту. Процес виробництва необхідної кількості продукції землеробства відбувається внаслідок дії людини на землю як предмет праці. При цьому використовуються фізичні, хімічні та біологічні особливості фунтового покриву землі, в якому відбувається життєдіяльність рослин. Кінцевий результат праці у (землеробстві - врожайність рослин, у значній мірі залежить від організаційно-господарських, агрохімічних, меліоративних та інших заходів спрямованих на підвищення родючості грунту. Поряд з іншими засобами виробництва, які використовується в сільському господарстві, земля мас свої специфічні властивості, які зумовлюють цілий ряд її відмінностей від інших засобів. Головним з них є: земля не є продуктом людської праці, а продукт самої природи; земля просторово обмежена, її не можна збільшити або зменшити; земля не може бути замінена ніяким іншим засобом виробництва і виступає основним засобом виробництва, вона відзначається постійністю місця використання; окремі ділянки землі не рівноцінні за якістю і родючістю, що необхідно враховувати при плануванні і розміщенні сільськогосподарського виробництва; земля при правильному її використанні не зношується,, як інші засоби виробництва, а поліпшується, родючість її підвищується. Розрізняють природну і економічну родючість грунту. Природна є результатом тривалого ґрунтотворного процесу, що проходить в певних кліматичних умовах, визначається фізичними, хімічними і біологічними властивостями фунту. У чистому виді вона існує доти, поки людина не включає землю в процес виробництва продукції. Ділянки землі за своєю природною родючістю не є однакові.
Природна родючість грунту може підвищуватися під дією праці людини в процесі виробництва. В цьому разі вона називається штучною і відображає вкладення праці і коштів в обробіток землі. Природна і штучна родючість грунту пов'язані між собою.
Штучна родючість ґрунту створюється після включення землі в процес експлуатації і внаслідок її окультурення. Внесення добрив і здійснення науково- обґрунтованих меліоративних заходів створити умови для набуття ґрунтовим покривом додаткових властивостей.
У ході земельної реформи в Україні відбулися суттєві зміни у формах власності на землю. Безоплатно передано у приватну власність мільйони гектарів продуктивних земель сільським і міським жителям. Збільшенні кількості земельних власників сприяло розширенню кола учасників земельних відносин. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є національним багатством, що перебуває під особистою охороною держави. Основний документ земельного законодавства держави, що регулює земельні відносини є Земельний Кодекс України. Для інформаційного забезпечення правового регулювання земельних відносин, землекористування в Україні функціонує земельний кадастр. Земельний кадастр- це систематизована на науковій основі сукупність достовірних даних про природні властивості земель, їх господарський і правовий стан, зокрема даних про реєстрацію землекористування, облік кількості і якості земель, бонітування (якісну оцінку фунтів) та економічну оцінку землі. Дані земельного кадастру використовуються для організації планомірного і найбільш ефективного використання земельних ресурсів в інтересах всього суспільства, охорони і підвищення родючості фунту.
Сільськогосподарські угіддя - це угіддя, які мають конкретне сільськогосподарське призначення і придатні для виробництва певних видів сільськогосподарської продукції. Сюди належать:
• орні землі - рілля (посіви + пар) і перелоги;
• багаторічні сільськогосподарські насадження- сади, ягідники, виноградники, хмільники, горіхоплідні, чайні, тутові;
• сіножаті - заливні, суходільні, заболочені, штучні;
• вигони і пасовища - степові, гірські, низинні, штучні. До несільськогосподарських угідь відносяться наступні:
• ліси і чагарники, включаючи ґрунтозахисні насадження;
• землі під будівлями, вулицями, дворами, площами і шляхами;
• землі під водою, ставками, ріками і озерами;
• землі непридатні до використання у сільському господарстві -болота, яри, піски, змиті солонці, гірські хребти, льодовики;
• інші землі.
Землі запасу - це ті ділянки землі, що не передані у власність або не надані в постійне користування, вони перебувають у віданні Рал народних депутатів і призначаються для передачі у приватну власність.
Трансформація земель - переведення угідь з одного виду в інший або зміна їх функціонального призначення. Необхідно, щоб трансформація земель була інтенсивною, тобто передбачала перехід менш продуктивних угідь в більш продуктивні(пасовища в ріллю, болота в сіножаті і т. д.).
Для власників землі і землекористувачів у населених пунктах основним документом є Державний акт на право власності на землю (приватної, колективної), Державний акт на право постійного користування землею.
З метою ефективного використання землі, як засобу виробництва, необхідно не тільки вести облік її кількості, але і робити якісну та економічну оцінку. Якісну оцінку землі здійснюють бонітуванням.
Бонітування ґрунтів - це їх виробнича класифікація, якісна характеристика природних ознак і властивостей. Якісна оцінка характеризується комплексом фізичних, хімічних і біологічних властивостей фунту, які визначають його родючість. А родючість - це здатність фунту давати врожай. До цих ознак і властивостей відносять: механічний склад і структура фунту; вміст гумусу, азоту, фосфору, калію та інших елементів; кислотність; кількість і склад мікроорганізмів. Якісна оцінка дає можливість встановити той чи інший бал бонітету фунтів, їх порівняльну цінність. В результаті бонітування виявляються найбільш придатні площі для вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур, виробничі групи ґрунтів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бухгалтерський облік у виробничих та агросервісних кооперативах» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Облік земельних ділянок у кооперативах“ на сторінці 1. Приємного читання.
