Розділ «Тема 3. ПОНЯТТЯ МЕТОДУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС»

Природа балансу потребує рівності його активу й пасиву. Це зумовлено тим, що і в активі, і в пасиві відображаються ті самі засоби. Звідси випливають такі правила:

Актив (А) дорівнює пасиву балансу (П), тобто підсумки активу і пасиву мають бути однаковими:

А = П.

Загальний підсумок активу (А) дорівнює сумі показників всіх його статей (а, а2, ...), тобто А = (а, + а2 + а3 +. ..ап).

Сума показників усіх статей активу дорівнює сумі показників усіх статей пасиву балансу

Процес складання балансу регламентовано Урядом України та відповідними державними органами. Особливо це стосується кінцевого (річного) балансу, складання якого потребує обов'язкової інвентаризації всіх його статей. Тому практичні працівники, причетні до складання місячних, квартальних та річних балансів, повинні дотримуватись таких вимог:

Своєчасність балансу - складання та подання балансу за призначенням у належний термін.

Повнота балансу - відображення в ньому стану майна всіх структурних підрозділів, відділків, філій, що входять до складу підприємства.

Об'єктивність балансу - вірогідність балансу, що базується на даних поточного бухгалтерського обліку.

Реальність балансу - відповідність його статей дійсності.

Наступність балансу - зв'язок звітного балансу з попередніми балансами за формою, будовою, змістом, відповідністю кореспонденції та оцінки.

Точність балансу - відповідність показників балансу показникам інших звітних форм.

Ясність балансу - доступність для розуміння не тільки особами, що його складали та підписували, а й усіма спеціалістами, які його вивчатимуть.

Кожна вимога відіграє важливу роль у системі бухгалтерського обліку і назвати якусь із них найголовнішою неможливо. Усі вони пов'язані між собою, доповнюють одна одну і націлені на забезпечення достовірного, доступного, об'єктивного і дійового бухгалтерського обліку

Бухгалтерський баланс є не тільки однією зі складових методу бухгалтерського обліку, а й одним із найважливіших джерел інформації для управління.

Складові (елементи) методу бухгалтерського обліку взаємопов'язані, оскільки вони випливають із форм і методів ведення обліку й контролю та обумовлюються ними.

Система складових методу бухгалтерського обліку формувалась поступово, у міру його розвитку. З виникненням господарського обліку ще в далеку давнину з'явились і паралельно існували перші два облікові засоби: інвентаризація та контокорент. Примітивна реєстрація фактів господарського життя на папірусі та іншими способами, складання інвентарних списків уже в ті далекі часи уможливлювали контролювання рухомого й нерухомого майна. З пожвавленням господарської діяльності постала потреба в окремих документах, які б виправдовували чи доводили доцільність певної господарської операції. Відтак документація стає обов'язковим елементом методу бухгалтерського обліку.

Величезне значення бухгалтерського балансу не зменшилося протягом усієї історії його існування. Вступний баланс та похідні від нього записи на протилежних сторонах різних рахунків використовувались як вихідна позиція, що й нині залишається визначальною засадою подвійної бухгалтерії. Сформульовані М. С. Лунським, першим російським професором з облікових дисциплін, чотири типи змін в балансі й дотепер є сполучною ланкою, що з'єднує баланс із рахунками і наочно показує необхідність відображення кожної господарської операції на протилежних сторонах двох або кількох взаємодіючих рахунків. Той факт, що кожна господарська операція відображається двічі, автоматично збільшує пізнавальне та контрольне значення обліку.

Поділ господарських операцій на типи має теоретичне і практичне значення, яке треба враховувати в процесі затвердження форми балансу, визначення його будови та змісту, використання для оцінки фінансового стану й платоспроможності підприємства.

Залежно від характеру цього впливу господарські операції поділяються на 4 типи.