Рис. 2.21. Динаміка фінансової підтримки аграрного сектора у 2005-2012 рр.
На думку Алейнікової О.В. [3, с. 115-118] для гарантування стабільності державної підтримки "необхідно законодавчо закріпити зобов'язання держави, у тому числі й у разі затримки при розрахунках. Перший підхід, більш жорсткий, передбачає санкції до держави при затримці відповідних дотацій та субсидій. Інший варіант – індексація затриманих фінансових ресурсів за офіційним індексом інфляції. В обох випадках слід було б зобов'язати державні органи компенсувати втрати підприємств, пов'язані з необхідністю використання комерційних кредитів, з санкціями за несвоєчасні платежі, втраченою вигодою".
На думку Комарової 1.В. [188, с. 69] "негативна ситуація підтримки аграріїв в Україні та її наслідки зумовлені не так обсягами і структурою прямої бюджетної підтримки й податкових пільг, як неспроможністю держави забезпечити підтримку ринкових цін". Автор стверджує, що "в переважній більшості країн (Канада, Японія, країни ЄС) підтримка виробників сільськогосподарської продукції здійснюється за рахунок споживачів. У окремих країнах (Україні, Російська Федерація) іноді виникає протилежна ситуація: кошти на підтримку аграрного сектору розподіляються на користь споживачів, при цьому виробники зазнають втрат".
Загалом в Україні обсяги прямих бюджетних виплат аграрному сектору в 1,2 рази більші за ті, які в кінцевому підсумку одержує сільське господарство, що свідчить про відплив коштів у суміжні галузі: постачання ресурсів і переробку. Крім того, як показує світовий досвід, державна допомога аграрному сектору не може бути ефективною лише за рахунок фінансування бюджетних програм. Необхідно також встановити внутрішні ціни на сільгосппродукцію виробникам (а не посередникам чи переробним підприємствам) на рівні світових, що дасть змогу не допустити вилучення коштів із аграрного сектору та забезпечить його достатню державну підтримку [188, с. 75].
Таким чином, державна регуляторна політика у сфері сільського господарства є недостатньо ефективною, тому актуальним є вдосконалення її механізмів. Сільське господарство здатне відродитися завдяки активній державній фінансовій підтримці, основними напрямами якої повинні стати заходи, спрямовані на підвищення якості та конкурентоспроможності їх продукції на ринку і як результат прибутковість галузі сільського господарства [70, с. 94]. Державна підтримка аграрного сектору в Україні потребує врахування сучасних світових тенденцій.
Державна регуляторна політика кредитного забезпечення аграрного бізнесу має бути сфокусована на ефективність бюджетних програм підтримки, а не на збільшення фінансування аграрного сектору економіки. Тому аграрний сектор економіки має бути фінансово незалежним і самодостатнім у формуванні ресурсного потенціалу, що впливатиме на результативність діяльності аграрних підприємств.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізми банківського кредитування в аграрній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державна регуляторна політика кредитного забезпечення підприємств аграрного бізнесу“ на сторінці 4. Приємного читання.
