Розвиток системи кредитного забезпечення аграрної сфери економіки

Механізми банківського кредитування в аграрній сфері

В першому варіанті було передбачено обмеження щодо оренди землі (б тис. га в одному районі, 5% у межах області), що викликало незадоволення агрохолдингів.

Тому в Законопроекті, підготовленого до другого читання комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин ВР були внесені певні поправки, зокрема, певним чином були скориговані орендні ліміти – не більш як 10% угідь на території району та 100 тис. га – у межах України.

На початку в Законі було встановлено виключне право ДЗБ бути заставоутримувачем земель, що викликало незадоволення банківських установ, які фактично можуть бути усунені із ринку кредитних ресурсів, що надаватимуться аграріям.

Поправки до Закону, на думку банкірів, усунули монопольну позицію Державного земельного банку та забезпечили рівність умов для конкуренції між ДЗБ і комерційними банками на ринку кредитування підприємств аграрного сектора.

Формування ресурсів ДЗБ за рахунок довгострокового рефінансування НБУ спричинить порушення принципу короткостроковості кредитів рефінансування, що надаються на підтримку ліквідності банку і є короткостроковим інструментом. При його наданні (за умови введення окремих нормативів для Державного земельного банку) Національному банку варто буде враховувати інфляційні процеси.

Збільшення статутного фонду за рахунок випуску "земельних" облігацій вимагає пошуку інвесторів для яких даний інструмент навряд чи буде цікавим, враховуючи передбачені обмеження на володіння землею та необхідність продажу в разі невиконання зобов'язань емітентом. Залучення іноземних інвесторів вряд чи покращить надходження до статутного фонду, оскільки вони зорієнтовані на здатність забезпечення мобілізувати гротові потоки.

Продаж держземель як засіб наповнення фінансовими ресурсами ДЗМ вряд чи допоможе, враховуючи обмеження щодо володіння й користування землею юридичними особами.

Проблематичним виглядає також залучення до управління ДЗБ зовнішніх позик Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку та інших фінансово-кредитних інституцій, оскільки тягарем державного бюджету буде погашення боргів. Крім того, міжнародні фінансово-кредитні інституції можуть не підтримувати створення такого банку, посилаючись на негативний світовий досвід створення таких установ, будучи переважно збитковими та потребуючи постійної державної підтримки.

В результаті неможливість комерційних банків конкурувати з державною структурою через дешевизну позик (чого побоюються сьогодні і комерційні банки України) призвело до перетворення їх в короткий термін на банки другого рівня, що займається рефінансуванням учасників ринку, які видають кредити сільськогосподарським товаровиробникам (досвід більшості країн світу, в тому числі Угорщини), з незначною часткою державних коштів у статутному капіталі.

Земельні банки в інших країнах існують переважно у вигляді не фінансових структур, а фондів управління землею, причому державною (land banks). їх ключова мета – ефективне управління землею, що має сприяти підвищенню її якості та ринкової вартості, що відбувається через здавання землі в оренду, продаж, викуп тощо. У згаданій уже Угорщині частина коштів, отриманих земельним фондом від управління ввіреними йому земельними ресурсами, надходить до бюджету, а частина залишається на розвиток, що дає можливість реалізовувати також разом із комбанками проекти, спрямовані на підтримку малого і середнього бізнесу в аграрному секторі.

Тому, на нашу думку, варто здійснювати пошук напрямів вдосконалення механізму наповнення ресурсами створеної структури в межах країни, хоча нинішня вартість кредитних ресурсів на внутрішньому ринку ускладнює дешеве кредитування аграріїв через ДЗБ.

Поширюється думка, що реалістичним способом наповнення Державного земельного банку є фіскальні зміни: зростання ставки земельного податку з 0,01% (нині близько 12 грн. за гектар) до 1% і підвищення нормативно-грошової оцінки землі могло б принести кілька мільярдів гривень. Стати в пригоді в цьому контексті могло б і управління (в т.ч. здавання в оренду) держземлями чи землями, "покладеними" на депозит (переданими в управління приватними власниками).

В той же час через обмеження в законодавстві агрохолдингам як потенційним орендаторам перешкоджатимуть ліміти на концентрацію земель в 100 тис. га.

Крім того, на думку Р. Лепака, в роботі ДЗБ буде використаний чинний механізм компенсації за рахунок бюджету частини відсоткової ставки за кредитами, що зрештою дасть йому змогу спробувати залучати кошти на ринкових умовах через емісію облігацій, зовнішні позики, перевагою якого є те, що у цьому разі державі не потрібно виділяти відразу фінансування на всю величину кредитного портфеля, а лише частину, яка необхідна для покриття різниці в ставках.

Звичайно, що комерційні банки сьогодні цікавить те, щоб Державний земельний банк не перетворився на установу (враховуючи джерела фінансування) з набагато дешевшими кредитними пропозиціями позичальникам, що сприятиме витісненню комерційних банків з ринку кредитування аграріїв, так як планується значне скорочення процентних ставок, яке не зможуть забезпечити комерційні банки, посилаючись на залучення коштів за ринковими цінами на депозитні ресурси.

Важливою функцією ДЗБ може бути формування на ринку адекватних цін на земельні ресурси та гарантування прозорості і законності операцій купівлі- продажу.

Однак, на нашу думку, варто прислухатися до досвіду інших країн, які стверджують про ефективність функціонування такого банку як банку другого рівня, коли він рефінансував би учасників ринку, які співпрацюють з аграріями за визначеними стандартами.

Отже, пропонуємо використовувати ДЗБ як гаранта погашення позичальником своїх зобов'язань перед комерційними банками: в разі звернення комерційного банку за кредитними ресурсами, саме ДЗБ повинен аналізувати угоди, перевіряючи адекватність оцінки землі, і давати згоду на юридичне закріплення кредитних відносин аграрного підприємства з банком з подальшою передачею землі в заставу саме ДЗБ, який в разі неповернення коштів, вирішуватиме питання щодо погашення позики, в тому числі через продаж її за прийнятною ціною. Це в свою чергу, зменшить тіньову приватизацію землі, надавши право комерційним банкам брати землю в заставу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізми банківського кредитування в аграрній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток системи кредитного забезпечення аграрної сфери економіки“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

  • Методологічне забезпечення кредитними ресурсами підприємницької діяльності аграрних підприємств

  • Банківський кредит в системі фінансового забезпечення діяльності аграрних підприємств

  • Механізми кредитного забезпечення аграрних підприємств

  • Роль банківської системи України у механізмі кредитного забезпечення підприємницької діяльності аграрних підприємств

  • СТАН БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ В АГРАРНІЙ СФЕРІ

  • Механізм функціонування банківської системи

  • Державна регуляторна політика кредитного забезпечення підприємств аграрного бізнесу

  • Кредитоспроможність як критерій надійності та фінансових можливостей аграрних підприємств

  • УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ В АГРАРНІЙ СФЕРІ

  • Оптимізація кредитних ризиків в системі банківського кредитування суб'єктів аграрного виробництва

  • ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ

  • Розвиток системи кредитного забезпечення аграрної сфери економіки
  • Зарубіжний досвід кредитування підприємств аграрної сфери

  • ВИСНОВКИ