Розділ 5. Пасивні операції банків по залученню та запозиченню коштів

Банківська система

Капітал 1-го рівня. Компонентами банківського балансу, які відповідають характеристикам капіталу, є звичайні акції, нерозподілений прибуток та некумулятивні привілейовані акції, що не підлягають викупу. Цей капітал вважається основною частиною власних коштів банку, або первинним капіталом. Склад капіталу 1-го рівня є загальним для всіх банківських систем і завжди повністю зазначається у публічній звітності. Цей капітал відіграє найважливішу роль з точки зору розміру прибутку банку, його конкурентоздатності та здатності банку витримувати ризики. Його розглядають як резерв найвищої якості.

Складові регулятивного капіталу банку згідно з Базелем ІІ [12]

Регулятивний капітал банку
Капітал 1-го рівня (Tier 1)Капітал 2-го рівня · (Tier 2) (не більше 100 % капіталу 1-го рівня)Капітал 3-го рівня · (не більше 250 % капіталу 1-го рівня)
Компоненти · - Сплачений статутний капітал · Розкриті резерви, створені з прибутку; Гібрідні інструменти першого рівня (до 15 % капіталу 10го рівня) (Hybrid Tier 1)Компоненти · Довгостроковий субординований борг (до 50 % 1-го рівня) (Lower Tier 2); Результати переоцінки основних засобів · Загальні резерви; Резерви, які не розкриті у звітності, яка публікується*; Нереалізований прибуток переоцінки пайових цінних паперів (45 % від величини); Гібрідні інструменти (позиковий / власний капітал); (Upper Tier 2)Компоненти · - Короткостроковий субординований борг · - Чистий прибуток торгового портфеля (який враховується згідно із законодавством ЄС)
Капітал найвищої якості: може використовуватися без резервування на покриття збитків

* Резерви, які не розкриті у звітності, що публікується, і є частиною капіталу 2-го рівня, ймовірно зникнуть з фінансової звітності банків після того, як будуть упроваджені Міжнародні стандарти фінансової звітності (International Financial Reporting Standards, IFRS, МСФЗ), розроблені Радою з міжнародних стандартів фінансової звітності (International Accounting Standards Board, IASB), оскільки нерозкриті резерви в принципі не повинні відображатися у фінансовій звітності, підготовленій відповідно до МСФЗ.

Капітал 2-го рівня. При оцінці рівня достатності капіталу основна частина власних коштів може бути доповнена іншими компонентами балансу, хоча вони і не відповідають зазначеним вище вимогам, а саме: капітальні зобов'язання, що мають бути погашені чи містять обов'язкові вимоги до майбутніх доходів, незалежно від їх фактичного отримання. До капіталу 2-го рівня включаються інструменти, що мають характеристики як капіталу, так і зобов'язань, наприклад: резерв переоцінки активів, загальний резерв, резерви на покриття витрат, інструменти гібридного капіталу (кумулятивні акції, що підлягають викупу), субординований строковий борг.

Обов'язкові положення, що містяться у Базельській угоді, таким чином визначають умови, за яких ті чи інші інструменти включаються до капіталу 2-го рівня.

Резерви переоцінки активів включаються до капіталу 2-го рівня за умови їх обґрунтованої оцінки та повного врахування вірогідності коливань цін та примусового продажу. Резерви переоцінки виникають такими шляхами:

• 1. У деяких країнах банкам дозволяється проводити переоцінку основних засобів (як правило, власних приміщень) відповідно до зміни їх ринкової вартості.

• 2. Резерви переоцінки можуть виникати в результаті тривалого володіння звичайними акціями, врахованими у балансі за початковою вартістю придбання. З метою обліку потенційних коливань таких резервів зазвичай застосовується 55 відсоткова знижка до різниці між їх початковою балансовою та ринковою вартістю.

• 3. Загальні резерви/резерви на можливі втрати за позиками, які створюються для відшкодування майбутніх непередбачуваних втрат, також відповідають визначенню капіталу 2-го рівня. Величина цих резервів, що включається до суми капіталу 2-го рівня, не може перевищувати 1,25 % (у виняткових випадках 2 % ) величини активів, до яких вони відносяться.

• 4. Гібридні (боргові/дольові) інструменти можуть враховуватися як частина капіталу 2-го рівня, якщо вони не мають забезпечення, є субординованими та повністю оплачені; не підлягають викупу без попередньої згоди органів нагляду; є частиною втрат, що не тягнуть за собою припинення ринкових операцій банку. Крім того, такий капітальний інструмент повинен надавати можливість відкладати виконання зобов'язань з обслуговування у випадку, якщо прибуток банку не дозволяє здійснити відповідні платежі.

• 5. Субординований строковий борг, який може розглядатися як капітал 2-го рівня, включає звичайні незабезпечені субординовані боргові інструменти з мінімальним початковим фіксованим терміном не менше п'яти років. Протягом останніх п'яти років перед настанням терміну погашення та перед включенням до капіталу 2-го рівня вони повинні дисконтуватися у розмірі 20 % на рік. Загальна сума субординованого строкового боргу, що включається до капіталу 2-го рівня, не може перевищувати 50 % первинного капіталу банку.

Капітал 3-го рівня. У 1995 р. Базельський комітет представив концепцію капіталу 3-го рівня, що дозволяє банкам, за умови схвалення національними органами регулювання та нагляду, розв'язувати проблеми ринкових ризиків, у тому числі за рахунок випуску короткострокового субординованого боргу. Таким чином, капітал 3-го рівня дозволяється лише для покриття ринкових ризиків, у тому числі пов'язаних з валютними та торговельними операціями. Згідно з установленими обмеженнями капітал 3-го рівня повинен мати термін не менше двох років. Крім того, передбачається, що ані відсотки, ані основна сума боргу не можуть бути виплачені, якщо в результаті платежу загальний капітал банку стає менше обов'язкових мінімальних вимог.

Міжнародні директиви достатності капіталу, які спочатку були визначені в Базельських документах, у подальшому були включені до директив ЄС. Директиви Ради 86/635/ЄС від 8 грудня 1986 р. щодо річних звітів та консолідованих рахунків банків та інших фінансових установ і 89/299/ЄС від 17 квітня 1989 р. "Про власні кошти кредитних установ" визначають капітал в ув'язці з його достатністю. Директива 2006/49 ЄС Європейського Парламенту та Ради від 14 червня 2006 р. стосовно достатності капіталу інвестиційних компаній та кредитних установ регламентує порядок надання дозволів інвестиційним компаніям та здійснення ними своєї діяльності. Директива 2006/48 ЄС Європейського Парламенту та Ради від 14 червня 2006 р. стосовно заснування та подальшої діяльності кредитних установ регламентує порядок заснування та подальше здійснення діяльності кредитних установ з урахуванням нових вимог Базельського комітету з банківського нагляду (Базель ІІ).

Міжнародний фінансовий ринок відчутно змінився протягом останнього десятиріччя минулого століття і продовжує змінюватись і надалі. Значна диференціація і ускладнення форм фінансових інструментів покликані задовольнити потреби сучасної економіки. Різноманіття акцій, облігацій, різних "вторинних цінних паперів" досягає великих розмірів. Реальні фінансово-економічні труднощі протягом останніх десятиріч, а також необхідність мобілізації капіталу, яка не задовольняється наявними фінансовими інструментами, підштовхують учасників ринку капіталу до винаходу все нових і нових форм фінансових інструментів.

Властивості інструмента гібридного капіталу повинні передбачати не більше одного підвищення ставки протягом існування такого інструмента. Узгоджений спред між початковим і підвищеним значеннями базових індексів повинен бути зафіксований на дату оцінки і відображати різницю між початковою ціною та ціною на дату оцінки.

Інструменти гібридного капіталу 1-го рівня (Hybrid Tier 1) мають обмеження у розмірі 15 % капіталу 1-го рівня, за виключенням вартості "гудвілу". Для визначення допустимої суми цих інструментів суму не-інноваційного капіталу 1-го рівня множать на 17,65 % . Отримане число визначається із співвідношення 15 % до 85 % (тобто 15/85 =17,65).

Проте, як і раніше, Базельський комітет із банківського нагляду знову підтверджував, що загальний акціонерний капітал, тобто звичайні акції, і резерви або нерозподілений прибуток є ключовими елементами капіталу. Акціонерний капітал дозволяє банку поглинати втрати і постійно є доступним для цієї мети. Цей елемент капіталу краще всього дозволяє банкам зберегти ресурси у період труднощів. Тому акціонерний капітал є базою щодо визначення достатності основного капіталу з урахування вимог ринку.

Право голосу, яке мають звичайні акції, також є важелем ринкової дисципліни в управлінні банком. Ураховуючи зазначене, акціонерний капітал, резерви або нерозподілений прибуток, який захищає прибуток акціонерів, повинні бути домінуючою формою у капіталі 1-го рівня. Для забезпечення органів нагляду і учасників ринку достатньою інформацією щодо гарантій підтримки цілісності капіталу Базельський комітет із банківського нагляду дійшов висновку, який було визначено в доповіді "Покращання прозорості банків", що банки повинні періодично публікувати інформацію щодо компонентів капіталу 1-го рівня і його основних характеристик.

Що стосується капіталу 2-го рівня, то частка коштів залучених до капіталу з використанням інструментів капіталу верхнього 2-го рівня (Upper Tier 2), може бути не більше частки капіталу нижнього 2-го рівня (Lower Tier 2), тобто довгострокового субординованого боргу.

Наприклад, банк має 75 євро звичайних акцій, 15 євро некумулятивних привілейованих акцій, 5 євро міноритарної участі в звичайних акціях консолідованого дочірнього банку і 10 євро вартості "гудвілу". Чиста сума неінноваційного капіталу 1-го рівня складе 75 євро +15 євро + 5 євро - 10 євро = 85 євро. Дозволена сума Hybrid Tier 1, яку банк може включити до капіталу 1-го рівня, складає 85 євро х 17,65 % = 15 євро. Якщо банк емітує Hybrid Tier 1 до даного ліміту, загальна сума капіталу 1-го рівня складе 85 євро + 15 євро = 100 євро. Частка Hybrid Tier 1 по відношенню до всього капіталу 1-го рівня буде дорівнювати 15 % [12].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківська система» автора Кузнецова С.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. Пасивні операції банків по залученню та запозиченню коштів“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Частина1. Теоретичні основи побудови та функціонування банківської системи

  • Еволюція банківської справи

  • Становлення та розвиток банківської системи України

  • Розділ 2. Центральний банк у банківський системі країни

  • Система електронних платежів Національного банку України (СЕП)

  • Розділ 3. Банки як провідні суб'єкти фінансового посередництва. Функції банків

  • Функції банків, види банківських операцій

  • Порядок реєстрації комерційного банку та ліцензування його діяльності

  • Типова організаційна структура комерційного банку

  • Частина 2. Банки в національній економіці

  • Форми безготівкових розрахунків та їх характеристика

  • Порядок відкриття рахунків у банках

  • Організація готівкових грошових розрахунків

  • Розділ 5. Пасивні операції банків по залученню та запозиченню коштів
  • Обмеження на присутність гібридних інструментів у капіталі.

  • Залучений капітал комерційного банку та його характеристика

  • Управління залученим капіталом комерційного банку

  • Розділ 6. Активні операції комерційних банків. кредитні операції банків

  • Способи нарахування відсотків за кредитами

  • Розділ 7. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів кредитів

  • Окремі види кредитних операцій Кредити, пов'язані з вексельним обігом

  • Іпотечний кредит

  • Споживчий кредит

  • Розділ 8. Операції банків з цінними паперами

  • Розділ 9. Операції банків в іноземній валюті

  • Фінансування експортно-імпортних угод

  • Частина 3. Контроль та безпека діяльності комерційних банків

  • Аналіз фінансових результатів діяльності банків

  • Аналіз ефективності діяльності комерційних банків

  • Економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків

  • Розділ 11. Банківська статистика

  • Система статистичних показників кредитної діяльності

  • Статистика доходів і витрат банку

  • Методи статистичного аналізу витрат

  • Розділ 12. Сучасний інструментарій аналізу банку

  • Показник GAP як індикатор чутливості балансу

  • Аналіз дюрації та імунізація балансу банку

  • Стратегії управління валютним ризиком банку

  • Розділ 13. Банківський менеджмент

  • Розділ 14. Регулювання, нагляд і контроль банківської діяльності

  • Розділ 15. Фінансовий моніторинг банківської діяльності

  • Розділ 16. Фінансова безпека банківського сектору

  • Методичний інструментарій забезпечення фінансової безпеки банків