Капітал банку складається з суми основного та додаткового капіталу за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів. Склад основного, додаткового капіталу та відвернень визначається НБУ. При розрахунках розмір додаткового капіталу не повинен перевищувати розмір основного капіталу, як це визначено міжнародними стандартами. Мінусування вартості основних засобів здійснюється тільки тоді, коли вони перевищують суму основного й додаткового капіталів за мінусом відвернень.
Капітал банку - сума власних коштів банку, що становить фінансову основу його діяльності та джерело ресурсів. Капітал банку покликаний підтримувати довіру клієнтів до банку. Для вирішення питання достатності власних коштів банку для його нормального функціонування органи нагляду за банківською системою встановлюють нормативні вимоги до капіталу [12].
Основними причинами підтримання банками показників достатності капіталу вище мінімально встановлених значень є:
• 1. Конкурентоспроможність. Наявність додаткового (понад мінімально встановлений рівень) капіталу позитивно впливає на їх рейтинг, який присвоюють рейтингові агентства. У зв'язку з цим багато банків, активно працюючих на міжнародних ринках, підтримують розмір показника достатності капіталу на рівні, вищому за рівень мінімальних вимог відповідно до першого компонента Базеля II.
• 2. Гнучкість. Зміни макроекономічної ситуації, виду і масштабу діяльності можуть спричинити коливання розміру капіталу. Циклічний розвиток ринку й економічної ситуації також може вплинути на розмір показника достатності капіталу. Щоб зберегти гнучкість і протистояти таким змінам, банк повинен підтримувати капітал на рівні, вище мінімально встановленого.
• 3. Ефективність. Залучення додаткового капіталу може виявитися дуже витратним для банку, що особливо актуальне у випадках, якщо таке залучення потрібно здійснити в стислі терміни або за несприятливих ринкових умов.
• 4. Обачність. Зниження показника достатності капіталу нижче мінімально встановленого рівня означає порушення закону, у зв'язку з чим наглядові органи повинні негайно вжити коригуючих заходів. Така ситуація надзвичайно серйозна, що може мати як короткострокові, так і довгострокові фінансові наслідки, які варто завчасно унеможливлювати.
• 5. Впевненість. Існують ризики як специфічні для окремого банку, так і ризики загального характеру, пов'язані з поточним рівнем економічного розвитку, які не були своєчасно виявлені і можуть бути для банку неприємним сюрпризом. Підтримуючи капітал на рівні вище мінімально встановленого, банк може захистити себе від впливу чинників, не врахованих першим компонентом Базеля II або внутрішньобанківською стратегією управління достатністю капіталу.
Нормативні вимоги органів нагляду до капіталу банку полягають у: визначенні складу базового капіталу (капіталу першого рівня) і допоміжного капіталу (капіталу другого рівня); класифікації балансових активів за ступенем ризику; класифікації позабалансових активів за ступенем ризику; встановлення коефіцієнтів для визначення достатності капіталу [12].
Базельський комітет із банківського нагляду і регулювання опублікував проект регулятивного документа в 1987 р. Пропозиція комітету була прийнята в березні 1988 р. Остаточна редакція Базельського документа про капітал була прийнята в липні 1988 р. На підставі цього документа, регулюючі банківську діяльність, органи США прийняли свої власні положення щодо достатності капіталу з урахуванням ризику.
Уперше визначення капіталу було подано в документі "Міжнародна конвергенція оцінки капіталу і стандартів капіталу" (International Con ergence Capital Measurement and Capital Standards, Базель I) в 1988 р.
Базель І встановлює однакові вимоги для визначення структури капіталу (капіталу 1-го рівня і 2-го рівня, співвідношення між ними), шкали зважування по ризику для балансових активів, системи перерахунку позабалансових статей і стандарту мінімального відношення капіталу 1-го і 2-го рівня до активів зважених на ризик.
Прийнятий у Базелі за основу документ допускав відмінності в національних методах бухгалтерського обліку і контролю, а також мав гнучкість у підході до його реалізації, маючи за мету зміцнення міжнародної банківської системи шляхом введення мінімальних стандартів капіталу. Проте регулюючі органи прагнули не виходити за ці рамки.
Базельська угода ґрунтується певною мірою на тому припущенні, що не варто покладатися на ринкові сили і чекати, що вони доведуть коефіцієнт достатності капіталу банків до оптимального рівня, капітал необхідно регулювати. Регулятивний капітал повинен покривати збитки, особливо не прогнозовані, що пов'язані з діяльністю банку. Незаперечним є також твердження Базельської угоди щодо необхідності постійної підтримки достатнього рівня регулятивного капіталу для збереження довіри до банківської системи з боку громадськості.
Про необхідність визначення регулятивного капіталу вперше подано в Угоді 1988 р. і роз'яснено в прес-релізі від 27 жовтня 1997 р. про "Інструменти, прийнятні для включення в капітал 1-го рівня", і донині залишається незмінним, крім змін, передбачених параграфами 37-39 і 43. При цьому уразі застосування стандартизованого підходу щодо врахування кредитного ризику при розрахунку капіталу, загальні резерви, як зазначено в параграфах 381-383 Угоди, можуть бути включені до капіталу 2-го рівня, але в розмірі не більше 1,25 % від активів, зважених на ризик. Капітал 3-го рівня був представлений в "Доповненні до Угоди про достатність капіталу в цілях обліку ринкових ризиків" (Amendment to Capital Accord to Incorporate Market Risk) в 1996 р.
У 2004 р. Базельським комітетом з банківського нагляду було прийнято нову Угоду про достатність капіталу, відому як Базель II.
Положення нової редакції Угоди про достатність капіталу в різних країнах вже враховані в національному законодавстві.
Слід зазначити, що Базель ІІ не замінює попередні редакції Угоди про капітал, а лише доповнює її. Із формальної точки зору Базель ІІ є черговою поправкою до Угоди, а не новим самостійним документом. Тому в Базелі ІІ не подається ні порядок розрахунку регулятивного капіталу, ні вказівки щодо мінімально необхідного значення адекватності капіталу - ці вимоги лишаються незмінними з попередніх версій документа. Водночас у Базелі ІІ окреслився новий концептуальний підхід до нагляду взагалі та до поняття адекватності капіталу зокрема.
Капітал, що визнається органами нагляду як джерело покриття неочікуваних збитків (регулятивний капітал), складається з акціонерного капіталу і нерозподіленого прибутку (капітал 1-го рівня, або основний капітал), і додаткового капіталу (капітал 2-го рівні, або "підлеглий" капітал).
Банки можуть залучати і так званий капітал 3-го рівня, заснований на короткострокових субординованих запозиченнях, який за певних умов може використовуватися для дотримання мінімальних вимог до достатності капіталу. На рисунку наведено структуру капіталу, встановлену Базельським комітетом з метою дотримання банками мінімальних вимог до достатності капіталу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківська система» автора Кузнецова С.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. Пасивні операції банків по залученню та запозиченню коштів“ на сторінці 2. Приємного читання.
