Аналіз національної економіки

2 X21 X22 X2j X2n

. . . I . . .. . . . . .. . . . . .i Xi1 Xi2… Xij… Xin

. . . . . .. . . . . .n Xn1 Xn2… Xnj… Xnn

Всього

Валова додана вартість • Заробітна плата W1 W2… Wj… Wn W • Валовий прибуток підприємств: III у т. ч. • амортизація; A1 A2… Aj… An A • прибуток корпорацій. Dc1 Dc2… Dcj… Dcn Dc • змішаний дохід (некорпоративний) Dp1 Dp2… Dpj… Dpn Dp Чисті податки (непрямі) T1 T2… Tj… Tn TВаловий випуск (GP) GP1 GP2… GPj… GPn Таблиця 4.2БАЛАНСУКінцева продукція Валовий випускСпоживання ДГ Держ. витрати на кінцеву продукцію Валове нагромадження Чистий експорт (ЕХ – ІМ) основного капіталу заміщення вибуття основних засобів (С) (G) (In) (А) NХ (GP)С1 G1 In1 A1 NX1 GP1С2 G2 In2 A2 NX2 GP2. . II . . . .. . . . . .. . . . . .Сі Gi Ini Ai NXi GPi. . . . . .. . . . . .Сn Gn Inn An NXn GPn — IV КП = ВДВ, абоС +Іп + А + G + NX = A + T + W + Dc + Dp — GPЗвідси виробництво валового внутрішнього продукту описується формулою (4.22)На практиці, якщо ВВП розраховується виробничим методом, формула (4.22) доповнюється ще величиною чистих непрямих податків (непрямі податки за мінусом субсидій).Продукція більшості галузей використовується і як проміжна, і як кінцева. Тому для аналізу важливим є те, яка частка у валовому випуску галузі припадає на проміжну і кінцеву продукцію. Так, якщо переважає частка проміжної продукції, то для такої галузі властива зацікавленість у розвитку інших галузей, їх економічному зростанні. Якщо ж переважає частка кінцевої продукції, то для ефективного функціонування цієї галузі важливим є зростання особистих доходів, інвестицій, державних закупівель, чистого експорту, тобто сукупного попиту. За умови зростання сукупного попиту така галузь може успішно розвиватися. У першому випадку характерним є співвідношення (4.23)У другому — навпаки: (4.24)Крім того, можна відзначити, що економічне зростання, яке вимірюється динамікою ВВП, має місце тільки тоді, коли темпи зростання валового випуску перевищують темпи зростання проміжного споживання: (4.25)Найбільш поширеним є аналіз структури ВВП за кінцевим використанням — за сукупними витратами. Така структура описується формулою (4.26)де GDP — валовий внутрішній продукт; С — споживчі витрати; Іg — валові інвестиції; G — державна закупівля товарів і послуг; NX — чистий експорт. Споживчі витрати (С) — це витрати домашніх господарств на споживчі товари і послуги. В розвинутих країнах частка споживання домашніх господарств у ВВП найвища порівняно з іншими компонентами сукупних витрат і становить більше половини сукупного попиту. В кейнсіанській теорії відводиться важлива роль споживанню домашніх господарств у забезпеченні виходу економіки з кризи.Валові інвестиції (Іg) включають чисті інвестиції (Іп) та амортизацію (А): .(4.27)Інвестиції на заміщення вибуття основних засобів (або реінвестиції) в макроекономічних розрахунках відповідають амортизації. Чисті інвестиції є джерелом розширеного відтворення. Це — інвестиції на устаткування, на будівельні об’єкти виробничого та невиробничого призначення, інвестиції для технічного переозброєння, реконструкції та модернізації. Крім того, до чистих інвестиції відносяться інвестиції у запаси.Співвідношення між валовими інвестиціями та амортизацією є індикатором стану економіки. Можливі три варіанти такого співвідношення.1. Іg > АІп > 0 Це ознака зростаючої економіки, коли відбувається розширене відтворення, а чисті інвестиції є його джерелом.2. Іg = АІп = 0 Таке співвідношення характеризує статичну економіку, коли виробляється рівно стільки капіталу, скіль¬ки необхідно для його заміщення. Чисті інвестиції відсутні, відтворення просте. Якщо за таких умов не будуть вжиті відповідні макроекономічні заходи, то економіка від стану застою може вступити в кризу.3. Іg < АІп < 0 Це співвідношення характеризує дуже несприятливу ситуацію стагнації економіки, коли відбувається деінвестування, тобто абсолютне скорочення інвестицій. У такі періоді скорочується виробнитцво та зайнятість, виробничі потужності не завантажені, не використовуються повною мірою. Як результат — відсутність стимулів до заміщення зношеного капіталу, а тим більш — до його розширення. Амортизація починає перевищувати валові інвестиції.Валові інвестиції відповідають категорії валового нагромадження в СНР. Валове нагромадження охоплює валове нагромадження основного капіталу (суттєво розширено в новій СНР 1993 р.), зміну запасів матеріальних обігових коштів і сальдо придбання матеріальних цінностей. Раніше придбання матеріальних цінностей враховувалося у складі кінцевого споживання. З 1993 р. — це нова категорія у СНР. До цінностей належать предмети, вартість яких з часом зростає (дорогоцінні метали і каміння, антикваріат, колекції, ювелірні вироби). На валові інвестиції в розвинутих країнах припадає приблизно 15—20 % валового внутрішнього продукту.Державні закупівлі (G) — це витрати держави і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. До них належать витрати на заробітну плату державних працівників (у бюджетній сфері), витрати на придбання кінцевої продукції підприємств (за державним замовленням), а також витрати на товари й послуги колективного споживання. Держава здійснює свої витрати за рахунок надходження податків до бюджету або за рахунок позик на фінансовому ринку.Державні закупівлі не збігаються із державними витратами. Останні крім державних закупівель включають також державні трансферти, і темпи їх зростання можуть перевищувати темпи зростання ВВП. Державні трансферти отримують у вигляді пенсій, стипендій, різних видів грошової допомоги особи, які не створювали у поточному році ВВП. Тому врахування трансфертів у ВВП штучно збільшувало б його обсяг. Отже, (4.28)де G — державна закупівля; Ge — державні витрати; TR — трансферти.На державну закупівлю в розвинутих країнах припадає приблизно до 20 % ВВП.Державна закупівля стимулює сукупний попит, отже, здатна позитивно впливати на макроекономічну динаміку. Саме збільшити державну закупівлю під час Великої депресії пропонував Кейнс, обґрунтувавши її мультиплікативний вплив на сукупний попит, отже, і на ВВП. Державна закупівля під час депресії компенсує недостатній приватний попит державним.Галузева структура державних закупівель (дивись схему міжгалузевого балансу) дозволяє визначити галузі, які найбільше потребують підтримки з боку держави під час спаду у вигляді державної закупівлі.Чистий експорт (NX) — це величина, на яку закордонні витрати на вітчизняні товари й послуги перевищують витрати країни на іноземні товари й послуги. Чистий експорт може бути додатним і від’ємним: (4.29)де NX — чистий експорт; ЕX — експорт; ІМ — імпорт.На його частку припадає приблизно 2 % ВВП. Квадрант ІІІ міжгалузевого балансу характеризує структуру ВВП за доходами — структуру валової доданої вартості: (4.30)де W — заробітна плата з відрахуванням на соціальне страхування; A — амортизація; Dc — прибуток підприємств; Dp — змішаний дохід (некопоративний прибуток); T — чисті податки (податки мінус субсидії).Отже, ВВП за доходами є сукупністю первинних (факторних) доходів в економіці.Найбільш вагомим компонентом первинних доходів є оплата праці, на яку припадає приблизно 65—73 % у розвинутих країнах. На прибуток підприємств припадає майже 11 %, а змішаний дохід займає приблизно 7 % первинних доходів. Прибуток підприємства (Dc) складається з трьох компонентів:• податок на прибуток;• дивіденди власникам акцій;• нерозподілений прибуток, який разом з амортизацією відразу або пізніше є джерелом чистих інвестицій.Підсумком кожного стовпця квадрантів І та ІІІ балансу є валовий випуск галузі (GPj). Отже, квадрант І одночасно харак-теризує проміжний продукт і поточні матеріальні витрати. По стовпцях валовий випуск галузі розподіляється на поточні матеріальні витрати та витрати чинників виробництва (факторні доходи).Квадрант IV міжгалузевого балансу підтверджує тотожність між змістом квадрантів ІІ і ІІІ: кінцевий продукт суспільства (КП) дорівнює валовій доданій вартості (ВДВ), тобто (4.31)

РЕЗЮМЕ1. На макроекономічному рівні вирізняють відтворювальну, галузеву та регіональну структури. Відтворювальна структура характеризується співвідношенням окремих компонентів валового випуску за вартістю та за матеріально-речовим складом. Галузева структура визначається частиною кожної галузі у загальному валовому випуску. Регіональна структура характеризує функціонування окремих адміністративно-економічних районів.2. Елементами відтворювальної структури є фонди заміщення, споживання і нагромадження. Між споживанням і нагромадженням існує певне протиріччя, тому що нагромадження якоюсь мірою обмежує споживання. Але чисте нагромадження в той же час є джерелом розширеного відтворення, сприяє економічному зростанню.3. Основним регулюючим параметром є норма нагромадження, яка має верхню та нижню межі.4. На норму нагромадження впливає низка чинників: ефективність нагромадження, рівень фондовіддачі, амортизація, необхідність прогресивних структурних зрушень в економіці.5. Аналіз галузевої структури економіки дає змогу визначити превалюючий тип розвитку — промисловий, аграрно-промисловий, аграрний, а також виявити основні чинники економічного зростання.6. Регіональна структура економіки завжди багатогалузева. Галузь спеціалізації регіону характеризуються коефіцієнтами спеціалізації, локалізації, міжрегіональної товарності, рівня споживання на душу населення.7. В економіці постійно відбуваються структурні зрушення, які можуть бути прогресивними чи ні. Негативні зрушення можуть призвести до виникнення структурної кризи, коли занепадають провідні, базові галузі економіки.8. Структурні кризи гальмують економічний розвиток, супроводжуються відносним перенагромадженням основного капіталу, його знеціненням, послабленням інвестиційної активності та переливом капіталу із кризових галузей у перспективніші.9. Для ліквідації структурних диспропорцій потрібен тривалий час. Це потребує перерозподілу економічних ресурсів між окремими галузями і розвитку ринкового механізму.10. Аналізується також секторна структура ВВП, а по кожному сектору характеризується виробництво, кінцеве використання ВВП та ВВП за доходами.11. У структурі ВВП за категоріями використання найвагомішу частку становлять кінцеві споживчі витрати, а з них — споживчі витрати домашніх господарств. 12. Якщо у структурі експорту переважає продукція сировинних галузей, то це свідчить про поглиблення технологічного відставання національного виробництва.13. Для аналізу виробничої структури ВВП, структури його кін¬цевого використання та первинних доходів доцільно застосовувати схему міжгалузевого балансу.

• Валове нагромадження• Валовий випуск• Відтворювальна структура еконо¬міки• Ефективність нагромадження• Інституційні сектори економіки • Неринкові операції • Проміжна продукція • Структурна криза• Трансферти• Фонд заміщення• Фонд споживання • Чисте нагромадження

1. Поясніть економічну природу протиріччя між споживанням і чистим нагромадженням. Визначте верхню і нижню межі норми нагромадження.2. Які чинники впливають на норму нагромадження? Поясніть сутність кожного чинника.3. Якими показниками характеризуються галузі спеціалізації регіону? Розкрийте методику їх визначення.4. Поясніть причини виникнення та наслідки структурних криз в економіці. Назвіть основні диспропорції. Які заходи допомагають подолати структурні диспропорції?5. До яких економічних наслідків призводить висока і зростаюча частка державного споживання у кінцевих витратах ВВП?6. Обґрунтуйте, чому скорочення частки споживчих витрат домашніх господарств не є ознакою збільшення заощаджень? Про що свідчить така ситуація?7. Яку важливу аналітичну інформацію містять усі квадранти міжгалузевого балансу? Яким чином цей баланс підтверджує тотожність між кінцевим продуктом і валовою доданою вартістю?8. Виробниче споживання галузі є значним. Проаналізуйте причинно-наслідкові зв’язки між змінами в динаміці виробництва цієї галузі та динамікою виробництва в інших галузях. Наведіть конкретні приклади.9. У валовому випуску галузі переважає частка кінцевої продукції. Поясніть, за яких умов можливе ефективне функціонування цієї галузі. Наведіть необхідні співвідношення. Визначте, яке співвідношення характеризує умови економічного зростання.РОЗДІЛ 5МЕТОДИКА АНАЛІЗУ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА5.1. Аналіз розвитку промисловостіАналіз розвитку промисловості здійснюється поетапно.На першому етапі аналізу визначається частка промисловості у ВВП та тенденції її зміні: (5.1) (5.2)де ? — частка галузі і у ВВП в періоді t; ВВПit — валовий внутрішній продукт (валова додана вартість) галузі і в році t; ВВПt — валовий внутрішній продукт у цілому по економіці в році t; ВПit — валова продукція галузі і в році t; ПСit — проміжне споживання галузі і в році t.Тенденції зміни частки певної галузі у ВВП дають змогу виявити структурні зрушення в економіці.На другому етапі аналізують показники динаміки промислового виробнитцва:• індекс реального (фізичного) обсягу промислового вироб-ництва;

• обсяг і динаміку випуску продукції промисловості;• темпи оновлення промислової продукції;• зміну валової продукції промисловості за рахунок зміни продуктивності праці або кількості працюючих.Індекс реального (фізичного) обсягу промислового виробництва — це відносиний показник. Він розраховується на основі даних про обсяги натуральних показників випуску найважливіших видів продукції, може охоплювати сотні й десятки тисяч найменувань. Насамперед до них належить продукція провідних галузей промисловості, що визначають науково-технічний прогрес.Індекс реального обсягу промислової продукції (Ір.пр) розраховується за формулою (5.3)де Qjt, Qj(t – 1) — обсяг виробництва j-го виду промисловості продукції в натуральному вимірі в роках (t) та (t – 1);Динаміка індексу реального обсягу промислової продукції дає уявлення щодо тенденції (зростання, спад) певної галузі виробництва.Обсяг промислової продукції аналізується по роках у вартісному вимірі з урахуванням поточних цін або порівнянних цін, а також у натуральному вимірі за найваживішими видами номенклатури. Динаміка випуску продукції промисловості визначається за формулою: (5.4)де Tпр — темпи зростання випуску продукції промисловості; Рjt — ціна j-го виду промислової продукції в році t.Оновлення промислової продукції аналізується за показниками частки нових видів промислової продукції, яка визначається у натуральному або вартісному вимірі, та темпів оновлення. (5.5) (5.6)де ?н.н, ?н.в — частка нових видів промислової продукції відповідно у натуральному та вартісному вимірах; Nн — кількість найменувань нових видів промислової продукції; Nзаг.пр — загальна кількість найменувань промислової продукції; Qн.в — обсяг виробництва нової промислової продукції у вартісному вимірі; Qзаг.пр — загальний обсяг виробництва промислової продукції у вартісному вимірі. (5.7)де Тн — темпи оновлення промислової продукції; Nн.t, Nн(t – 1) — кількість найменувань нових видів промислової продукції відповідно у роках t та (t – 1).Вплив продуктивності праці на динаміку валової продукції промисловості визначається за формулою (5.8)де ± ?ВПпр.п. — зміна («+» — збільшення, «–» — зменшення) валової продукції промисловості за рахунок зміни продуктивності праці; Чб — чисельність працюючих в примісловості в базовому році; ПрПб, ПрПt — продуктивність праці в промисловості в базовому та розрахунковому періоді t.Зміна валової продукції галузі під впливом зміни чисельності працюючих (± ?ВПпр.ч) розраховується за формулою: (5.9)де Чt — чисельність працюючих у промисловості в періоді t.Визначити зміну валової продукції галузі промисловості під впливом зміни продуктивності праці та чисельності працюючих. Відомо, що чисельність працюючих у попередньому році становила 9 млн чол., у розрахунковому році вона зросте на 1,5 %. Продуктивність праці у попередньому році становила 19 тис. грн, а в розрахунковому році вона зросте на 6,5 %.Розв’язання:±???пр.п. = Чб • ?р?t – Чб • ?р?б;±???ч = Чt • ?р?t – Чб • ?р?t;±???пр.п = 9 • 19 • 1,065 – 9 • 19 = 11,115 млн грн;±???ч = 9 • 1,015 • 19 • 1,065 – 9 • 19 • 1,065 = 2,737 млн грн.Загальний приріст валової продукції галузі промисловості за рахунок обох чинників становитиме:???пром = ???пр.п + ???ч = 11,115 + 2,731 = 13,846 млн грн.Розрахувати вплив продуктивності праці та зміну чисельності зайнятих на динаміку валової продукції промисловості можна й за такими формулами: ±???пр.п = Чt • ?р?t – Чt • ?р?б =Чt • ??р?t; (5.10) ±???ч = Чt • ?р?б – Чб • ?р?б = ?р?б?Чt; (5.11)Якщо скористатися наведеними в прикладі даними, отримаємо такий самий результат:±???пр.п = 9 • 1,015 • 19 • 1,065 – 9 • 1,015•19 = 11,281 млн грн;±???ч = 9 • 1,015 • 19 – 9 • 19 • 1,065 = 2,565 млн грн;???пром = ???пр.п + ???ч = 13,846 млн грн.На третьому етапі визначаються основні показники розвитку промисловості, аналізуються структура промисловості та тенденції структурних зрушень. Аналіз здійснюється за такими напрямами:• аналіз окремих виробничих комплексів;• аналіз промислового виробництва за формами власності (приватна, державна, змішана);• визначення кількості зайнятих у різних галузях промисловос¬ті і на підприємствах з різною формою власності;• аналіз продуктивності праці, тривалості робочого тижня в різних галузях промисловості і на підприємствах з різною формою власності;• аналіз обсягів динаміки капіталовкладень у промисловості. Цей показник розглядається як валові інвестиції і характеризує процес оновлення і розширення основного капіталу. Між капіталовкладеннями та обсягом промислового виробництва існує пряма залежність;• визначення обсягів виробничих потужностей і ступеня їх завантаження по окремих галузях промисловості.5.2. Аналіз розвитку сільського господарстваСільське господарство розглядається як галузь агропромислового комплексу. Основними показниками стану галузі є:• валова продукція сільського господарства у вартісному вимірі;• виробництво основних видів продукції рослинництва і тваринництва у натуральному вимірі;• сільськогосподарське виробництво за формами власності;• кількість зайнятих у сільському господарстві та його окремих галузях;• забезпеченість сільського господарства матеріально-техніч-ними ресурсами.Крім зазначених показників, важливими для аналізу є такі, що характеризують ступінь сприяння з боку держави розвитку сільського господарства. Серед них вирізняють специфічні та узагальнюючі показники. Перші, у свою чергу, поділяються на абсолютні та відносні. Так, до абсолютних показників належать: загальний обсяг бюджетних асигнувань на розвиток сільського господарства; обсяг субсидій і дотацій сільському господарству (у т. ч. по галузях); обсяг пільгових кредитів сільському господарству; розрахункова сума податкових пільг, наданих сільськогосподарським підприємствам; обсяг централізованих капіталовкладень у галузі сільського господарства.Аналіз доповнюється відносними специфічними показниками: частка бюджетних асигнувань на розвиток сільського господарства у ВВП та у НД; частка субсидій і дотацій у ВВП та НД; зіставлення суми податків, сплачених сільським господарством, з валовою продукцією галузі, з одержаними субсидіями і дотаціями, з доходами державного бюджету (враховуючи тільки державні податки); частка пільгових кредитів у загальній сумі бюджетних асигнувань на сільськогосподарські цілі; структура і частка централізованих капіталовкладень на розвиток галузі у загальній сумі бюджетних витрат на сільське господарство; зіставлення централізованих капіталовкладень із загальним обсягом інвестицій у сільське господарство.Узагальнюючі показники охоплюють: установлення державою цін на сільськогосподарську продукцію та продукцію для сіль-ського господарства; надання державою послуг сільськогосподарським виробникам за цінами, нижчими за ринкові; протекціоністські заходи — встановлення імпортних квот на аналогічну сільсько¬господарську продукцію, субсидіювання експорту; державне страхування сільськогосподарських виробників.Аналіз розвитку сільського господарства здійснюється також поетапно.На першому етапі аналізуються частка сільськогосподарської продукції у ВВП, тенденції її зміни. (5.12)де ?с.г — частка сільськогосподарської продукції у ВВП в році t; ВВПс.гt — обсяг валового внутрішнього продукту (валової дода-ної вартості) сільського господарства в році t; ВВПt — валовий внутрішній продукт загалом по економіці в році t.Оскільки сільське господарство складається з двох основних галузей — рослинництва і тваринництва, на цьому етапі визначається також галузева структура сільського господарства та аналізуються тенденції її зміни. (5.13) (5.14)де ?р ?тв — частка рослинництва і тваринництва у валовій продукції сільського господарства; ВПрt, ВПтвt — обсяг валового продукту рослинництва і тваринництва в році t; ВПтвt — валова продукція сільського господарства в році t.Динаміка структурних зрушень у сільському господарстві розраховується за формулами: (5.15) (5.16)

(5.17)де??р ??тв — приріст частки рослинництва і тваринництва у валовій продукції сільського господарства; ?ВПр, ?ВПтв — приріст валового продукту рослинництва і тваринництва; ?ВПс.г — приріст валової продукції сільського господарства.Якщо приріст частки певної галузі (??р ??тв) перевищує 100 %, це означає, що структурні зрушення відбуваються на користь цієї галузі, приріст її продукції перевищує загальний приріст валової продукції сільського господарства.Аналіз структурних зрушень у сільському господарстві дозволяє зробити висновки щодо спеціалізації країни у виробництві певних видів продукції рослинництва та тваринництва.На другому етапі аналізується динаміка сільськогосподарського виробництва в цілому і по окремих галузях. Для цього визначаються показники:• індекс реального обсягу сільськогосподарського виробництва в цілому, по рослинництву та товаринництву;• обсяг і динаміка виробнитцва продукції сільського господарства, рослинництва і тваринництва;• зміна валової продукції сільського господарства за рахунок зміни продуктивності праці та кількості працюючих.Індекс реального обсягу сільськогосподарського виробництва (Ір.с.г) розраховується по найважливіших видах продукції рослинництва і тваринництва за формулою (5.18)де Qjt, Qj(t – 1) — обсяг виробництва j-го виду сільськогосподарської продукції в натуральному вимірі в роках t та (t – 1).Аналогічно визначаються індекси реального обсягу продукції рослинництва і тваринництва: (5.19) (5.20)де Ір.р, Ір.тв — індекси реального обсягу продукції відповідно рослинництва і тваринництва; Qjрt, Qjр(t – 1) — обсяг виробництва j-го виду продукції рослинництва в натуральному вимірі в роках t та (t – 1); Qjтвt, Qjтв(t – 1) — обсяг виробництва j-го виду продукції тваринництва в натуральному вимірі в роках t та (t – 1);Динаміка виробництва сільськогосподарської продукції аналізується по роках у вартісному вимірі в порівнянних цінах: (5.21) (5.22) (5.23) (5.24)m + k = n, (5.25)де Тс.г, Тр, Ттв — темпи зростання продукції сільського господарства в цілому, рослинництва і тваринництва; Рс.гt, Ррt, Ртвt — ціна j-го виду продукції сільського господарства в цілому, рослинницт¬ва і тваринництва в році t; n — кількість найменувань сільськогосподарської продукції; m — кількість найменувань продукції рослинництва; k — кількість найменувань продукції тваринництва.Темпи приросту сільськогосподарського виробництва в цілому і по галузях розраховуються в порівнянних цінах за формулами: (5.26) (5.27) (5.28)де Т'с.г, Т'р, Т'тв — темпи приросту валової продукції сільського господарства, рослинництва і тваринництва. (5.29)Вплив продуктивності праці на динаміку валової продукції сільського господарства визначається за формулою (5.30)де ± ?ВПс.г.п — зміна («+» — збільшення, «–» — зменшення) валової продукції сільського господарства за рахунок зміни продук¬тивності праці; Чб — чисельність працюючих у сільському господарстві в базовому році; ПрПб, ПрПt — продуктивність праці в промисловості в базовому та розрахунковому періоді t.Зміна валової продукції галузі під впливом зміни чисельності працюючих ± ?ВПс.г.п розраховується так: (5.31)де Чt — чисельність працюючих у промисловості в періоді t.На третьому етапі аналізуються показники розвитку рослинництва і тваринництва.Рівень розвитку рослинництва аналізується за такими показниками:• загальна площа земель сільськогосподарського користування;• посівні площі;• площі сільськогосподарських земель під основними сіль-ськогосподарськими культурами (зернові, картопля, овочі, кормові тощо);• валовий збір сільськогосподарських культур;• урожайність основних сільськогосподарських культур.Рівень розвитку тваринництва аналізується за такими показниками:? поголів’я худоби і птиці за окремими видами сільськогосподарських тварин і птиці;? зміна поголів’я худоби і птиці;? поголів’я продуктивної та робочої худоби;? виробництво продукції тваринництва, що не пов’язана із забоєм худоби (молоко, яйця, вовна тощо);? виробництво продукції тваринництва, яка пов’язана із забоєм худоби (м’ясо);? продуктивність сільськогосподарської худоби;? забезпеченість галузі кормами.На цьому етапі визначається також частка приватного сектору у загальному обсязі виробництва продукції рослинництва і тваринництва.Особливістю галузі, яка повинна враховуватись під час її аналізу, є сезонність сільськогосподарських робіт та незбіг внаслідок цього календарного року та сільськогосподарського року. Це стосується насамперед галузі рослинництва, в якій сільськогосподарський рік починається з посівної і закінчується жнивами.Сезонні коливання у сільському господарстві характеризуються певною амплітудою та розміщенням максимумів відхилень у часі (формулою сезонної хвилі). Вони мають певні складові (трендову, сезонну, випадкову), які аналізуються за допомогою математичних методів згладжування сезонних коливань.Значення трендових складових для кожного виду продукції сільського господарства використовуються для визначення індексів реального обсягу виробництва, нівельованих від сезонних коливань.5.3. Показники ефективності виробництваЕфективність промислового виробництва аналізується за показниками:• фондовіддача;• фондомісткість;• фондоозброєність;• продуктивність праці;• матеріаломісткість;• енергомісткість;• конкурентоспроможність продукції.Фондовіддача — показник ефективного використання основних виробничих засобів. Розраховується за формулою (5.32)де ФВпрt — фондовіддача в промисловості в році t; ВВПпрt — валовий внутрішній продукт промисловості в порівнянних цінах у році t; ОВЗпрt — вартість основних виробничих засобів у промисловості в році t.Фондомісткість (ФМпрt) характеризує потребу в основних виробничих засобах для виробництва одиниці продукції промисловості. Визначається як показник, обернений фондовіддачі: (5.33)Фондоозброєність — це показник оснащеності працюючих у промисловості основними виробничими засобами. Він розраховується за формулою (5.34)де ФОпрt — фондоозброєність у промисловості в році t; Чпрt — чисельність працюючих у промисловості в році t.Продуктивність праці — показник ефективності використання робочої сили, зайнятої в промисловості: (5.35)Ураховуючи формули (5.33), (5.34), (5.35), фондоозброєність можна виразити як добуток фондомісткості та продуктивності праці: (5.36)Виходячи з формул (5.33), (5.36) можна визначити фондовіддачу через показники фондоозброєності та продуктивності праці: (5.37)Тобто фондовіддача прямо пропорційна продуктивності праці та обернено пропорційна фондоозброєності.Матеріаломісткість характеризує величину прямих матеріальних витрат у промисловості (вартість проміжного споживання) на одиницю продукції. Прямі матеріальні витрати включають вартість усіх матеріальних ресурсів, використаних у виробництві промислової продукції: сировини, палива, тепло- та електроенергії, основних та допоміжних матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів. До прямих матеріальних витрат не належить амортизація.Матеріаломісткість може визначатися на одиницю валової продукції промисловості або валового внутрішнього продукту галузі: (5.38) (5.39) (5.40)де ММпрt — матеріаломісткість промислової продукції в році t, визначена за валовою продукцією (ВП) або валовим внутрішнім продуктом (ВВП); ПСпрt — вартість прямих матеріальних витрат, або проміжне споживання промисловості в році t; ВПпрt — валова продукція промисловості в році t; ВВПпрt — валовий внутрішній продукт промисловості в році t; ФЗпрt — вартість фонда заміщення або всіх матеріальних витрат промисловості в році t; Апрt — величина амортизації в промисловості в році t.З наведених формул (5.38), (5.39) видно, що: (5.41)Енергомісткість характеризує витрати первинних паливно-енергетичних ресурсів у натуральному виразі (тоннах умовного палива) на одиницю валового продукту або валового внутрішнього продукту: (5.42) (5.43)де ЕМпрt — енергомісткість промислової продукції в році t, визначена за валовим продуктом (ВП) або валовим внутрішнім продуктом (ВВП); ЕРпрt — витрати паливно-енергетичних ресурсів у промисловості в році t в натуральному виразі.Конкурентоспроможність продукції визначається як:• одиничний показник — по конкретних промислових то-варах;• груповий показник — по групі промислових товарів;• інтегрований показник — за технічними та економічними характеристиками промислової продукції.Ефективність сільськогосподарського виробництва характеризується специфічними для цієї галузі показниками. Умовно їх поділяють на дві групи:1) показники продуктивності:— урожайність (валовий збір / посівні площі);— продуктивність тваринництва (надої молока з однієї корови, настриг вовни з однієї вівці тощо);2) показники забезпеченості:— виробництво зерна на душу населення;— державна закупівля сільськогосподарської продукції.По промисловості та сільському господарству також аналізується структура експорту та імпорту. При цьому слід ураховувати такий аспект аналізу, як продовольча безпека країни. У світовій практиці вважається, що за умови закупівлі 20 % продовольства (від виробленого) країна-імпортер втрачає свою продовольчу незалежність і створюється загроза її національній безпеці.РЕЗЮМЕ

1. Аналіз розвитку промисловості здійснюється в три етапи. На першому етапі аналізу визначаються частка промисловості у ВВП та тенденції її зміни. На другому етапі аналізують показники динаміки промислового виробництва. На третьому етапі визначаються основні показники розвитку промисловості, аналізуються структура промисловості та тенденції структурних зрушень.2. Оновлення промислової продукції аналізується за показниками частки нових її видів, яка визначається у натуральному або вартісному вимірі, та темпів оновлення.3. Окремо визначається вплив на динаміку валової продукції промисловості зміни у продуктивності праці та кількості зайнятих.4. Сільське господарство розглядається як галузь агропромислового комплексу. Існує три етапи аналізу розвитку сільського господарства: визначення частки сільськогосподарської продукції у ВВП, аналіз динаміки сільськогосподарського виробництва в цілому, по рослинництву і тваринництву, аналіз окремих показ¬ників розвитку рослинництва і тваринництва.5. Оскільки сільське господарство складається з двох галузей — рослинництва і тваринництва, визначається галузева структура сільського господарства та аналізуються тенденції її зміни. Аналіз структурних зрушень у сільському господарстві дозволяє зробити висновки щодо спеціалізації країни у виробництві певних видів продукції рослинництва і тваринництва.6. Особливість, яку слід ураховувати під час аналізу, є сезонність сільськогосподарських робіт та незбіг внаслідок цього календарного року та сільськогосподарського року. Це стосується насамперед галузі рослинництва, в якій сільськогосподарський рік починається з посівної і закінчується жнивами.7. Ефективність промислового виробництва аналізується за показниками фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності, продуктивності праці, матеріаломісткості, енергомісткості, конкурентоспроможності продукції. 8. Ефективність сільськогосподарського виробництва характеризується показниками продуктивності (урожайність, продуктивність тваринництва) і забезпеченості (виробництво зерна на душу населення, державна закупівля сільськогосподарської продукції).9. У світовій практиці вважається, що за умови закупівлі 20 % продовольства (від виробленого) країна-імпортер втрачає свою продовольчу незалежність і створюється загроза її національній безпеці.

• Валовий продукт промисловості• Валовий продукт рослинництва• Валовий продукт сільського господарства• Валовий продукт тваринництва• Випадкова складова сезонних коливань • Індекс реального обсягу виробництва • Номенклатура • Показники обслуговування сільського господарства• Проміжне споживання• Сезонна складова• Трендова складова сезонних коливань

1. Охарактеризуйте кожний етап аналізу розвитку промисловості, сільського господарства, наведіть необхідні формули з методами розрахунків показників на кожному етапі.2. За якою методикою можна виявити структурні зрушення в економіці?3. Як визначаються темпи оновлення промислової продукції?4. Наведіть методику розрахунку індексу реального обсягу та динаміки випуску промислової продукції.5. За якою методикою обчислюється зміна валової продукції промисловості та сільського господарства під впливом зміни продуктивності праці та кількості зайнятих?6. Наведіть показники ефективності промислового виробництва та поясніть їх сутність.7. Яка специфіка існує у визначенні ефективності сіль-ськогосподарського виробництва, які показники для цього розраховуються?

ЧАСТИНА

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО РИНКУРОЗДІЛ 6ГРОШОВО-КРЕДИТНИЙ РИНОК: ПОКАЗНИКИ СТАНУ ТА МЕТОДИКА АНАЛІЗУ6.1. Показники стану грошово-кредитного ринкуФінансовий ринок має особливе значення для нормального розвитку економіки і є досить складним. Саме на фінансовому ринку здійснюються процеси мобілізації тимчасово вільних грошових коштів фізичних та юридичних осіб, їх розподіл і перерозподіл між різними секторами ринку. Фінансовий ринок охоплює: грошово-кредитний, на якому формується попит і пропозиція грошей, визначається відсоткова ставка, попит на кредити для інвестування; фондовий ринок, на якому формуються попит і пропозиція цінних паперів; валютний ринок, на якому формується попит і пропозиція валют, визначаються валютні курси.Структуру фінансового ринку наведено на рис. 6.1.Ефективне функціонування грошово-кредитного ринку значною мірою залежить від грошово-кредитної політики, яку проводить Національний банк країни. Головною метою цієї політики є вплив на найважливіші макроекономічні параметри через зміну пропозиції грошей.Найважливішими показниками стану грошово-кредитного ринку є:• загальна грошова маса;• кредити, надані банками країни (в національній та іноземній валюті);• відсоткова ставка;• ставка рефінансування;• грошова база;• частка готівки поза банками в грошовій масі;• коефіцієнт готівки;• рівень доларизації грошового обігу;• швидкість грошового обігу;• рівень монетизації (насиченість економіки грошима);• кредитні ресурси комерційних банків;• норма обов’язкового резерву;• мультиплікатор депозитний;• мультиплікатор грошовий.

Рис. 6.1. Структура фінансового ринкуГроші — це особливий товар, що є загальним еквівалентом. У країнах з розвинутою ринковою економікою грошовий обіг складається з готівкових і безготівкових грошей. Готівкові гроші — це банкноти і монети, які вводяться в обсяг Національним банком. Безготівкові (банківські) гроші — це записи на банківських рахунках і внески в комерційних банках. До них належать банківські депозити, чеки та кредитні картки.Уся сукупність готівки та безготівкових грошей становить грошову масу. Вона є структурованою і складається з кількох грошових агрегатів. Останні побудовані виходячи з поступового зменшення ліквідності грошей.Абсолютно ліквідними є готівкові гроші — це гроші поза банками або на руках у населення. Вони утворюють грошовий агрегат М0. Кожний наступний грошовий агрегат повністю включає попередній, а також інші види банківських грошей.Грошовий агрегат М1 — це готівка та депозити в банках (до запитання).Грошовий агрегат М2 — це готівка та кошти, що знаходяться на всіх рахунках у комерційних банках (внески до запитання та строкові депозити).Грошовий агрегат М2n — це грошова маса М2 за виключенням валютних заощаджень (ВЗ): (6.1)Грошовий агрегат М2n визначає гривневу частку грошової маси, що знаходиться у розпорядженні населення, підприємств, організацій.Грошовий агрегат М3 — це агрегований показник, який визначає всю сукупність грошових коштів, що знаходяться в обігу. Він складається з готівки поза банками (СМ), коштів на поточних рахунках і строкових депозитах (депозитних грошей) (D), трастових операцій банків з коштами клієнтів (ТО): (6.2)або (6.3)Саме загальна грошова маса М3 утворює грошову пропозицію (МS), на яку впливає Національний банк різними методами монетарної політики. Тобто (6.4)Якщо частка трастових операцій з коштами клієнтів у грошовій масі М3 незначна, то грошова пропозиція утворюється грошовою масою М2: (6.5)Існує також грошовий агрегат М3n — це загальна грошова маса за виключенням валютних заощаджень (ВЗ): (6.6)Кредити, надані банками країни (CrН), складаються з кредитів, які надано органам загального державного управління, підприємствам, організаціям і населенню комерційними банками (CrКБ) та кредитів Національного банку Мінфіну (Сr МФ): (6.7)Обсяг кредитів, наданих банками, значною мірою характеризує стан інвестиційної активності.Відсоткова ставка (Іr) — це ставка, за якою комерційні банки надають кредити суб’єктам господарювання. За своєю економічною сутністю відсоткова ставка являє собою ціну позичкового грошового капіталу, необхідного для придбання реального капіталу. Відомо, що зі зростанням відсоткової ставки зменшується ліквідність грошей і дохід власників грошей від їх зберігання. Відповідно збільшується попит на фінансові активи. І навпаки.Для національної економіки високі відсоткові ставки мають такі наслідки: зменшується попит на кредитні ресурси, уповільнюються процеси мультиплікації грошей у банківській системі, темпи зростання грошової маси відстають від темпів зростання грошової бази. До основних чинників, які гальмують зниження відсоткових ставок, фахівці відносять високі кредитні ризики та слабкий механізм страхування від них. Слід зауважити, що за умови зниження відсоткових ставок стимулюється ділова активність, але прискорюються темпи інфляції.Ставка рефінансування (Rф) (облікова ставка) — це ставка, за якою Національний банк надає кредити комерційним банкам (рефінансує їх). Тобто це вираження ціни кредитних ресурсів, які Національний банк розміщує серед комерційних банків у відсотках. В Україні ставка рефінансування на 1—1,5 % вище за темпи інфляції (Рі): (6.8)Ставка рефінансування суттєво впливає на доступність кредит¬них ресурсів для суб’єктів господарювання. Так, висока ставка рефінансування зменшує можливість комерційних банків брати кредити у Національного банку, і, відповідно, скорочуються можливості самих комерційних банків надавати кредити суб’єктам ринку. І навпаки.Облікова ставка є особливо важливою для комерційних банків, які кредитують стратегічно важливі галузі національної економіки — сільське господарство, вугільну промисловість тощо. На облікову ставку впливають внутрішні та зовнішні чинники. До основних внутрішніх чинників належать: значний розмір дефіциту державного бюджету, який покривається за рахунок зовнішніх і внутрішніх позик; зростання ставок за ОВДП; кількість грошей в обігу; курс національної валюти. Зовнішніми чинниками вважають «коливання попиту нерезидентів на державні боргові забов’язання, надходження або відплив із ринку іноземного спекулятивного капіталу» .Існує також поняття «ломбардна ставка» (RЛ) — це ставка, за якою Національний банк надає кредити комерційним банкам під забезпечення високоліквідних активів (державних цінних паперів). Ломбардна ставка, як правило, на 2—5% вище від ставки рефінансування: (6.9)Грошова база (Н) — це сума коштів, яка складається з готівки на руках у населення і резервів комерційних банків (готівка в касах банків та коштів комерційних банків на рахунках в Національному банку (RR): (6.10)Частка готівки поза банками (ЧСМ) характеризує частку готівки в грошовій масі і визначається за формулою (6.11)Значна частка готівки (більше 40 % від грошової маси) є негативним явищем, що свідчить про недовіру до банківської системи, про існування суттєвих ризиків, пов’язаних із заощадженнями грошей у банках, про наявність інфляційних очі-кувань з боку населення. Крім того, до негативних загальноекономічних наслідків високої частки агрегату М0 у грошовій масі слід віднести сприяння тінізації економіки, труднощі зі стягненням податків, ускладнення контролю з боку Національного банку за грошовими агрегатами та пропозицією грошей. Останнє безпосередньо позначається на ефективності монетарних заходів.Коефіцієнт готівки (cr) характеризує частку готівкових грошей у депозитних грошах і розраховується за формулою (6.12)або (6.13)Рівень доларизації грошового обігу (Рд) — це частка валютної частини грошової маси в її загальній величині: (6.14)Рівень доларизації безпосередньо відбиває рівень недовіри до національної валюти і має тенденцію до збільшення під час зростання інфляції. За умови високої доларизації національна валюта лише частково виконує функції нагромадження та міри вартості.Швидкість грошового обігу (V) — це кількість оборотів, що роблять гроші за рік, щоб забезпечити певний рівень економічної активності, який приблизно визначається номінальним ВВП: (6.15)де М — середня величина кількості грошей в обігу за період обороту.Цей показник обернено впливає на величину попиту на гроші: у разі збільшення швидкості грошового обігу попит на гроші зменшується, і навпаки.На прискорення швидкості грошового обігу впливають високі темпи інфляції, підвищення відсоткової і облікової ставок, суттєві доларові інтервенції. Навпаки, уповільнюють швидкість обігу грошової маси тінізація економіки, заборгованість з виплати заробітної плати, по розрахунках за товари й послуги.Рівень монетизації (РМ), або коефіцієнт насиченості економіки грошима — це співвідношення між грошовою масою в обігу і рів¬нем виробництва у поточних цінах (приблизно дорівнює номіналь¬ному ВВП): (6.16)Рівень монетизації коливається під впливом різних чинників. Так, зниження монетизації може відбутися внаслідок згортання грошових відносин у результаті значної бартеризації економічних зв’язків та зростання доларизації. На рівень монетизації впливають також коливання попиту на гроші, інфляційні процеси.Визначити рівень монетизації та коефіцієнт готівки, якщо номінальний ВВП дорівнює 140 млрд грн, грошовий агрегат М2 становить 10,5 млрд грн, частка готівки в ньому — 40 %, валютні заощадження — 0,95 млрд грн, обсяг трастових операцій комерційних банків — 0,82 млрд грн.Розв’язання: М3 = М2 + ТО = 10,5 + 0,82 = 11,32 млрд грн; ; СМ = М0 = 0,40 • 10,5 = 4,2 млрд грн;D = М2n – М0;М2n = М2 – ВЗ = 0,5 – 0,95 = 9,55 млрд грн.Кредитні ресурси комерційних банків (CrRКБ) складаються: із власних коштів банків (ВЛК); коштів, які залучені банками через продаж своїх боргових зобов’язань (БЗ); депозитів банків (D); залишків на рахунках юридичних осіб (ЗЮ); обсягів кредитування Національним банком комерційних банків (CrНБ); обсягів грошово-кредитної емісії (МСЕ) за виключенням обов’язкових резервів комерційних банків (RR): (6.17)Щоб визначити реальні кредитні ресурси комерційних банків (CRКБ(р)), обсяг кредитних ресурсів, визначений за формулою (6.17), необхідно зменшити на величину прострочених кредтів (CRпр) та скорегувати цю різницю на рівень інфляції (дефлятор ВВП): (6.18)Здатність комерційних банків надавати кредити залежить від величини та структури їх загальних резервів (ТR). Вони складаються з обов’язкових (RR) та надлишкових (ЕR) резервів банків. Кошти, які зберігаються як резервні, не приносять відсотків. Тому банки тримають у резервах тільки частку депозитів. Важливою складовою банківських резервів є обов’язкові резерви, які зберігаються як депозити у Національному банку. Величина обов’язкових резервів нормується Національним банком у відсотках до депозитних грошей (D). Тобто норма обов’язкового резерву (rr) дорівнює . (6.19)Звідси RR = rr • D. (6.20)У різних країнах норма обов’язкового резерву коливається від 3 до 15 %.Коефіцієнт готівки та норма обов’язкового резерву використовуються для розрахунків мультиплікаторів — депозитного та грошового.Депозитний мультиплікатор (mD) визначається за формулами: (6.21) (6.22)де rr — норма обов’язкового резерву.За формулою (6.21), як правило, розраховують можливу зміну пропозиції грошей залежно від зміни депозитних грошей: (6.23)Тобто формула (6.21) характеризує економічний зміст депозитного мультиплікатора і не застосовується для визначення його арифметичного значення. Для цього використовують формулу (6.22). З неї легко обчислити мультиплікатор, тому що норма обов’язкового резерву встановлюється Національним банком і є величиною завжди відомою.Грошовий мультиплікатор також виражається двома формулами, перша з яких (6.24) характеризує його економічний зміст, а друга (6.25) — числове значення: (6.24) (6.25)З наведених формул (6.22), (6.25) видно, що збільшення норми обов’язкового резерву призводить до зменшення як депозитного, так і грошового мультиплікаторів. Відповідно зменшиться пропозиція грошей, що вплине на відсоткову ставку (Іr).При цьому зв’язок між зміною пропозиції грошей (після зміни норми обов’язкового резерву) та відсотковою ставкою може бути різним залежно від того, існує в економіці ефект доходу чи очікується інфляція. За умови першої ситуації зменшення пропозиції грошей супроводжуватиметься зменшенням попиту на облігації, отже, і зниженням їх ціни. Як відомо, між ціною облігацій та відсотковою ставкою існує обернена залежність і тому відсоткова ставка зростатиме. Ланцюг зв’язків, що виникає при цьому, описується так: rr ^> mD v> mm v> Ms v> Ir ^. (6.26)Якщо ж в економіці існують інфляційні очікування, то зменшення пропозиції грошей призведе до протилежного щодо зв’язку (6.26) результату: rr ^> mD v>mm v> Ms v> Ir v. (6.27)Наведені залежності підтверджують важливість норми обо-в’язкового резерву як головного інструменту монетарної політики.6.2. Фактор часу в оцінці грошових потоківАналізуючи грошово-кредитний ринок, слід ураховувати фа¬ктор часу в оцінці грошових потоків. Така оцінка базується на фундаментальній концепції, відповідно до якої гроші сьогодні мають більшу вартість, ніж будуть мати через певний час. Це пояснюється тим, що гроші, інвестовані в цінні папери або депозити, приносять дохід, тобто капіталізуються. Крім того, у віддаленому майбутньому знижується цінність імовірних доходів унаслідок підвищення ризику та інфляції.Для порівняння вартості грошей у часі використовуються поняття майбутньої та теперішньої вартості грошей.Теперішня вартість майбутнього доходу (PV) — це вартість майбутніх надходжень грошей або обсягу руху готівки, дисконтованої за відповідною нормою відсотка. Інакше кажучи, це та сума грошей сьогодні, яка створить майбутній дохід за наявних відсоткових ставок. Зведення майбутнього доходу до теперішньої вартості здійснюється за допомогою методики дисконтування. Дисконтування дає змогу вимірювати доходи різних періодів однією грошовою міркою. В процесі дисконтування використовується дисконтна ставка. Дисконтна ставка — це відсоткова ставка дохідності грошей з урахуванням ризику, яка застосовується для поточної оцінки майбутніх грошових потоків.Щоб зрозуміти процес дисконтування, спочатку визначимо майбутню вартість депозиту або позики, яка обчислюється за допомогою нарахування складного відсотка. Майбутня вартість теперішніх грошей (FV) визначається за формулою (6.28)де D1 — теперішня вартість початкового депозиту або позики (грн); Ir — відсоткова ставка (в частках одиниці); t — кількість років, що відділяють майбутній період від теперішнього.Процес зростання вартості депозитів або позик у майбутньому називається процесом капіталізації.Якщо депозити поповнюються щорічно протягом певного періоду, то загальна майбутня вартість таких депозитів розраховується за формулою (6.29)де Т — період (у роках), протягом якого поповнюються депозити; t — певний рік; Dt — вартість депозитів у році t.Якщо мають місце ануїтетні внески (однакової величини кожен рік протягом певного періоду), то формула (6.29) спрощується до вигляду: (6.30)де D — щорічні внески на депозитні рахунки; ka.м — коефіцієнт ануїтета майбутньої вартості. (6.31)Під час оцінки теперішньої вартості майбутнього доходу (PV) враховується зворотна дія фактора часу: (6.32)де Dt — дохід через t років.Для полегшення нарахування складного відсотка при дисконтуванні існують спеціальні таблиці, в яких для кожного року і для кожної відсоткової ставки обчислені значення (1 + Ir)t. Ці коефіцієнти називають множником нарощування і дисконтним множником.

1. На депозитний рахунок банку надійшло 10 млн грн. Банк виплачує 9 % річних. Визначити майбутню вартість грошей через 3 роки.Розв’язання: FV = D1 (1 + Ir)t = 10 • (1 + 0,09)3 = 12,95 млн грн.2. Організація відкрила депозитний рахунок у банку під 11 % річних і на початку кожного року вносить на нього 500 тис. грн. Яка сума депозиту буде через 4 роки?Розв’язання: 3. На депозитний рахунок банку протягом 3 років будуть надходити внески у сумі відповідно 5 млн грн, 9 млн грн, 12 млн грн. Банк виплачує 9 % річних. Розрахувати загальну майбутню вартість грошей через 3 роки.Розв’язання: 4. Через 5 років очікується річний дохід у сумі 2 млн грн. Відсоткова ставка дорівнює 11 %. Розрахувати поточну вартість зазначеного майбутнього доходу.Розв’язання: 6.3. Рівновага грошово-кредитного ринку: визначення пропозиції грошей і попиту на нихЗ макроекономіки відомо, що рівновага на грошовому ринку визначається точкою перетину пропозиції грошей (МS) і попиту на гроші (MD). На рис. 6.2 зображена рівновага на грошовому рин¬ку, яка визначає рівноважну відсоткову ставку Ir та рівноважну грошову масу М. Національний банк, змінюючи пропозицію грошей (МS2, МS3), впливає і на зміну рівноваги на грошовому ринку, а також на рівноважну відсоткову ставку (Ir2, Ir3). Методи здійснення політики «дешевих» або «дорогих» грошей розглянуто у відповідному розділі курсу «Макроекономіка». Рис. 6.2. Рівновага на грошовому ринкуОтже, рівновага на грошовому ринку досягається за умови (6.33)Тому важливим є аналіз чинників, які впливають на пропозицію грошей і попит на гроші.Пропозиція грошей у поточному періоді ( ) залежить від:• пропозиції грошей у попередньому періоді ( );• обсягу купівлі державних цінних паперів, що збільшує пропозицію грошей (ЦПК);• обсягу продажу державних цінних паперів, що зменшує пропозицію грошей (ЦПП);• обсягу національної валюти, витраченої Національним банком на купівлю іноземної валюти, що збільшує пропозицію грошей (ВК);• обсягу національної валюти, одержаної Національним банком від продажу іноземної валюти, що зменшує пропозицію грошей (ВП);• обсягу кредитно-грошової емісії (МСЕ).Ураховуючи зазначене, пропозицію грошей можна виразити формулою: (6.34)де t, t – 1 — поточний період t та попередній період (t – 1).Введемо позначення: сальдо купівлі-продажу державних цінних паперів (SЦП) та сальдо купівлі-продажу валюти (SВ): ;(6.35) (6.36)Тоді (6.37)З наведеної формули (6.37) окремих розрахунків потребує обсяг грошово-кредитної емісії. До емісії уряд вдається тоді, коли він виявляється неспроможним організувати ефективне оподаткування для забезпечення потрібних видатків з державного бюджету, а також за рахунок емісії знімається інфляційне навантаження.Загальна кредитна емісія (МСЕ) визначається кредитами:• на покриття дефіциту бюджету (СrБД);• покриття внутрішнього боргу (СrВБ);• рефінансування банків (СrРБ);• купівлю валюти до офіційного валютного резерву (СrВ).Отже, загальна кредитна емісія розраховується за формулою (6.38)Таким чином, пропозиція грошей, враховуючи формули (6.37) і (6.38), може бути визначена так: (6.39)Безперечно, існують і інші моделі визначення пропозиції грошей. Більш детально це питання розглядається макроекономічною теорією.Для визначення попиту на гроші (МD) використовується, як правило, формула І. Фішера: (6.40) (6.41)де МD — попит на гроші; V — швидкість обертання грошей; Р — середній рівень цін; Y — обсяг реального ВВП.Інший варіант кількісного визначення попиту на гроші запропонував представник кембриджської школи А. Пігу: (6.42)де k — частка річних доходів (від Р • Y), яку бажають мати суб’єкти ринку в грошовій формі.За своєю сутністю коефіцієнт k є оберненим відносно швидкості обігу грошей , тому принципової різниці між варіантами кількісної теорії Фішера і Пігу не існує. Відомі також інші моделі, зокрема модель попиту на гроші Баумоля—Тобіна.6.4. Взаємозв’язок грошово-кредитного та товарного ринків Грошово-кредитний ринок через ступінь ділової активності на інвестиційному ринку впливає на кон’юнктуру товарного ринку, тому окремого аналізу потребує взаємозв’язок грошового і товар¬ного ринків (рис. 6.3).Звернемось до рис. 6.3. На ньому відображено взаємодію трьох ринків: а — грошово-кредитного, б — інвестиційного, в — товарного. Припустимо, що урядом здійснюється стимулююча політика експансії, яка в даному контексті виражається у впливі на відсоткову ставку в бік її зниження. Це можливо за умов збіль-шення грошової пропозиції від до (рис. 6.3). Відсоткова ставка тоді зменшиться від Іr1 до Іr2. Отже, зміна рівноваги на грошово-кредитному ринку (а) призвела до зниження відсоткової ставки. Рис. 6.3. Взаємозв’язок грошового і товарного ринківУ свою чергу, зниження відсоткової ставки пожвавлює попит на інвестиції (б) від І1 до І2. Зростання інвестицій забезпечує муль¬типлікативний приріст ВВП від ВВП1 до ВВП2 на товарному ринку (в).Графічні пояснення на рис. 6.3 дозволяють зробити важливі аналітичні висновки. Ефективність грошово-кредитних заходів залежить від виду кривих попиту на гроші (MD) і попиту на інвестиції (ІD). Чим більш крутою є крива попиту на гроші, тим більш значним буде вплив зміни їх пропозиції на рівноважну ставку відсотка. Можливість одержати більш суттєвий приріст інвестицій зображується похилою кривою попиту на інвестиції. А більший приріст інвестицій приведе до мультиплікативного зростання ВВП.Монетарні заходи високоефективні тоді, коли крива попиту на гроші приймає вигляд крутої лінії, а крива попиту на інвестиції — похилої. За інших умов потенціал монетарних заходів незначний.Таким чином, збільшення пропозиції грошей веде до зростання інвестицій, ВВП, зайнятості, доходу, сукупного попиту, що, у свою чергу, забезпечить подальше підвищення економічної актив¬ності.Але, аналізуючи цей ефект, треба зазначити, що він виникає переважно в умовах низького рівня зайнятості. Крива сукупної пропозиції за таких умов має відносно горизонтальний вигляд. Саме тому збільшення сукупного попиту внаслідок зростання пропозиції грошей веде до суттєвого зростання ВВП в умовах незначної інфляції або незмінних цін (рис. 6.4 а). Але в умовах близь¬ких до повної зайнятості крива сукупної пропозиції стає більш крутою, майже вертикальною лінією. В такому разі розширення грошової пропозиції і збільшення сукупного попиту суттєво впливає на динаміку цін (від Р1 до Р2), спричиняючи велику інфляцію (рис. 6.4 б). Рис. 6.4. Грошово-кредитна політика у короткостроковому (а) і довгостроковому (б) періодахПропозиція грошей і попит на них у першу чергу впливають на номінальну відсоткову ставку (Ir(н)). У той же час попит на реальні інвестиційні товари — обладнання, устаткування, споруди — в цілому визначається реальною відсотковою ставкою (Ir(p)), яка дорівнює номінальній за мінусом темпів інфляції. З цього випливає важливий висновок: наприклад, скорочення грошової пропозиції призведе до зростання відсоткової ставки, що, у свою чергу, викличе скорочення інвестицій, а значить, сукупного попиту і ВВП. Мs v> Ir ^> I v> AD v> ВВП v. (6.43)Але у довгостроковому періоді ефект відсоткової ставки інший. Скорочення грошової пропозиції приведе до зниження інфляції і, таким чином, до уповільнення зростання номінального ВВП відносно реального. Це, у свою чергу, зумовить скорочення номінальної та реальної відсоткових ставок, зростання інвестицій та ВВП: Мs v> Р v> ВВПн v> Іr(н) v> I ^> ВВПр ^. (6.44)На результати монетарних заходів значно впливають і процеси, що відбуваються у світовій економіці. Проаналізуємо політику «дешевих» грошей як елемент загальної експансіоністської політики. Внаслідок збільшення пропозиції грошей відсоткова ставка в національній економіці знижується, що скорочує надходження до неї іноземних інвестицій (Іін). Це, у свою чергу, зменшує попит на валюту даної країни і знижує її курс відносно іноземних валют. Наслідок — скорочення імпорту і зростання експорту, тобто збільшення чистого експорту (NX). І навпаки — для політики «дорогих» грошей. Мs ^> Ir v> Iінv> е v > NX^; (6.45) Мs v> Ir ^> Iін^> е ^ > NXv. (6.46) Таким чином, наслідки внутрішніх грошово-кредитних заходів посилюються під впливом світової економіки.Для будь-якої економіки поряд із підтримкою внутрішньої рів¬новаги важливою є проблема досягнення балансу між експортом та імпортом. Існує взаємозв’язок макроекономічної рівноваги і торговельного балансу за умови проведення певних заходів на грошово-кредитному ринку.Припустимо, що для даної країни має місце суттєве перевищення імпорту над експортом в умовах високого безробіття і спаду виробництва. За таких обставин держава спробує зменшити дефіцит торговельного балансу і буде проводити політику «дешевих» грошей. Така політика знизить ставку відсотка і змен¬шить імпорт, сприятиме експорту і поліпшить торговельний баланс. Тобто політика «дешевих» грошей узгоджується з політикою збалансування торговельного балансу.Припустимо тепер, що для країни характерним є перевищення імпорту над експортом в умовах інфляції. Тоді уряд проводить політику «дорогих» грошей і скорочує дефіцит торговельного балансу. Політика «дорогих» грошей підвищує ставку відсотка і стимулює приплив іноземних інвестицій. Це збільшує попит на національну валюту і підвищує її курс відносно інших валют, що скорочує експорт і погіршує торговельний баланс. Така політика «дорогих» грошей приходить у протиріччя з політикою балансування торговельного балансу.Отже, як показує аналіз, грошово-кредитні заходи можуть узго¬джуватися із політикою балансування експорту та імпорту, але можуть і суперечити їй.Крім моделі рівноваги грошово-кредитного ринку «MS — MD» існує також модель рівноваги відкритої національної економіки Манделла—Флемінга («IS — LM»). Побудова й аналіз цієї моделі розглядається в підручниках з макроекономіки.Зупинимося на аналізі впливу світової відсоткової ставки на рівновагу в моделі «IS — LM» [18, с. 53—54]. Суттєва різниця рівноважних відсоткових ставок у світовій і національній економіках впливає на макроекономічні процеси в окремій країні.Якщо рівноважна відсоткова ставка у світовій економіці (IrW) перевищує відсоткову ставку в окремій країні (IrN), то дохід на капітал у світовій економіці вищий, ніж у даній країні. Це призведе до відпливу капіталу з даної країни за кордон, зменшення пропозиції грошей у цій країні, зміщення кривої LM уліво (рис. 6.5). Перелив капіталу в інші країни припиниться, коли точка перетину кривих IS та LM національної економіки встановиться на рівні світової відсоткової ставки. Це буде означати, що відсоткова ставка національної економіки встановиться на рівні світової відсоткової ставки. (IrN = IrW). Інші процеси спостерігаються, якщо відсоткова ставка у світовій економіці нижче, ніж у національній (IrW < IrN). Більш висока відсоткова ставка зумовить приплив капіталу в національну економіку, збільшення пропорції грошей і зміщення кривої LM управо (рис. 6.6). Внаслідок цього відсоткова ставка в національній економіці зменшуватиметься до рівня світової. Поступово одночасно з цим процесом зменшуватиметься приплив іноземного капіталу в національну економіку до тих пір, коли національна відсоткова ставка дорівнюватиме світовій. Отже, аналіз моделі Манделла—Флемінга до¬зволяє зробити висновок, що умовою рівноваги відкритої національної економіки є рівність світової і національної відсоткових ставок. Рис. 6.5. Модель Манделла—Флемінга (IrW = IrN) Рис. 6.6. Модель Манделла—Флемінга (IrW < IrN)РЕЗЮМЕ

1. Фінансовий ринок охоплює: грошово-кредитний ринок, на якому формуються попит і пропозиція грошей, визначаються відсоткова ставка, попит на кредити для інвестування; фондовий ринок, на якому формуються попит і пропозиція цінних паперів; валютний ринок, на якому формуються попит і пропозиція валют, визначаються валютні курси.2. Уся сукупність готівкових і банківських грошей становить грошову масу. Вона є структуризованою і складається з кількох грошових агрегатів, які побудовані виходячи з поступового змен¬шення ліквідності грошей.3. Відсоткова ставка — це ставка, за якою комерційні банки надають кредити суб’єктам господарювання. За своєю економічною сутністю відсоткова ставка являє собою ціну позичкового капіталу, необхідного для придбання реального капіталу.4. Облікова ставка (ставка рефінансування) — це ставка, за якою Національний банк надає кредити комерційним банкам. Облікова ставка є особливо важливою для комерційних банків, які кредитують стратегічні галузі національної економіки — сільське господарство, валютну промисловість тощо. 5. Висока частка готівки у грошовій масі є негативним явищем, свідчить про недовіру до банківської системи, про існування суттєвих ризиків, пов’язаних із заощадженнями грошей у банках, про інфляційні очікування.6. Високі темпи інфляції, зростання відсоткової та облікової ставок, доларові інтервенції прискорюють швидкість обігу грошей.7. Уповільнюють швидкість грошового обігу тінізація економіки, заборгованість з виплат заробітної плати та з розрахунків за товари й послуги.8. Між нормою обов’язкового резерву та пропозицією грошей існує обернена залежність. Зміна пропозиції грошей, у свою чергу, впливає на відсоткову ставку. Причому зв’язок між ними залежить від того, діє в економіці ефект доходу чи очікується інфляція. Відсоткова ставка в подальшому обернено пропорційно впливає на внутрішні інвестиції та прямо пропорційно — на іноземні інвестиції.9. Гроші, інвестовані в цінні папери або депозити, приносять дохід, тобто капіталізуються. Врахування фактора часу в оцінці грошових потоків базується на концепції, що гроші сьогодні мають більшу вартість, ніж матимуть через певний час. Для порівняння вартості грошей у часі використовується поняття майбутньої та теперішньої вартості грошей.10. Майбутня вартість теперішніх грошей обчислюється за допомогою нарахування складного відсотка. Теперішня вартість майбутнього доходу визначається за допомогою методики дисконтування.11. Для визначення рівноважної відсоткової ставки важливим є аналіз чинників, які впливають на пропозицію грошей і попит на них.12. Окремого аналізу потребує взаємозв’язок грошово-кре¬дитного і товарного ринків, який опосередковується інвестиційним ринком. Зміна рівноважної відсоткової ставки впливає на рівень інвестиційної активності, остання забезпечує мультиплікативну зміну ВВП.13. Пропозиція грошей і попит на них впливають на номінальну відсоткову ставку. Попит на інвестиції визначається реальною відсотковою ставкою. В короткостроковому періоді зростання реальної відсоткової ставки вплине на скорочення інвестицій, сукупного попиту та ВВП.14. У довгостроковому періоді ефект відсоткової ставки інший: зменшення пропозиції грошей приведе до зниження інфляції, уповільнення темпів номінального ВВП і зниження номіналь¬ної ставки. Це зумовить скорочення реальної відсоткової ставки, зростання інвестицій та ВВП.15. Внаслідок збільшення пропозиції грошей відсоткова ставка в національній економіці знижується, скорочуються іноземні інвестиції. Це зменшує попит на національну валюту, її курс знижується, зростає експорт і скорочується імпорт. І навпаки.16. Зміна пропозиції грошей на грошово-кредитному ринку може узгоджуватись із політикою балансування експорту та імпорту, а може і суперечити їй.

• Абсолютно ліквідні гроші• Ануїтетні внески• Грошова маса• Грошові агрегати• Грошово-кредитна політика• Дисконтна ставка• Дисконтування майбутнього доходу• Емісія • Капіталізація • Ліквідність грошей• Ломбардна ставка• Поточна вартість майбутнього доходу• Спекулятивний попит на гроші• Ставка рефінансування• Трансакційний попит на гроші• Трансакція

1. Поясніть структуру фінансового ринку. Наведіть відповідну схему.2. Які показники характеризують стан грошово-кредитного ринку? Надайте методику розрахунку кожного показника.3. Яка економічна сутність відсоткової та облікової ставок? Чим вони відрізняються?4. Свідченням яких економічних явищ є висока частка готівки у грошовій масі?5. Якщо грошова маса М1 зростає швидше за номінальний ВВП, то як змінюватиметься рівень монетизації?6. Чи може гривня виконувати функції міри вартості та нагромадження, якщо рівень доларизації високий? Обґрунтуйте висновок.7. Визначте чинники, які впливають на швидкість обігу грошей. Поясніть логіку впливу окремих чинників на швидкість обігу грошової маси. Наведіть необхідні формули.8. Поясніть схематично зв’язки, що існують між зміною норми обов’язкового резерву, пропозиції грошей, відсоткової ставки, внутрішніми та іноземними інвестиціями, ВВП.9. Поясніть сутність понять майбутньої та теперішньої вар¬тості грошей. На якій концепції ґрунтується необхідність урахування фактора часу в оцінці грошових потоків? 10. Наведіть формули нарахування складного відсотка і методики дисконтування.11. Поясніть економічну сутність і надайте графічну інтерпретацію взаємозв’язків грошово-кредитного, інвестиційного і товарного ринків.12. Поясніть механізм впливу зміни пропозиції гро-шей, номінальної та реальної відсоткових ставок, попи-ту на внутрішні та іноземні інвестиції, зміну валютного курсу та чистого експорту. У чому полягає відмінність у дії цього механізму в коротко- і довгостроковому пе-ріодах?