Найскладніше виділити домінанту естетичного пафосу в епічних творах, які в силу специфіки свого предмета (буття в цілому) схильні до концентрації в собі різних типів пафосу.
Отже, жанровий зміст виражається в
1) родовому змісті,
2) предметі жанру і
3) естетичному пафосі.
Від жанрового змісту залежить і жанрова форма конкретного твору.
Так, наприклад, роман для передачі свого жанрового змісту вимагає розлогого сюжету як відображення певних життєвих процесів, значної кількості персонажів, розгалуженої композиції. Ода - урочистої лексики, піднесених образів, чіткої строфічної будови.
Жанрова форма завжди залежна від жанрового змісту і є похідною від нього. Зміни останнього спричинюють, кінець кінцем, обов'язкові зміни першого, хоча формі й властиве певне відставання від змісту в процесі невпинного розвитку літератури.
У процесі історичного розвитку ускладнилася сама людина, суспільне середовище, у якому вона побутує, стала більш розмаїтою сукупність зв'язків особи із зовнішнім світом. Ускладнився сам предмет художньої творчості. Якщо раніше поділ на жанри цілком задовольняв теоретиків і практиків, то в XIX ст. вже знадобилися уточнення жанрової специфіки. Виникло поняття жанрового різновиду.
Жанровий різновид - це конкретна складова жанру, що виділяється на основі врахування
1) своєрідності проблемно-тематичного ядра твору,
2) специфіки його естетичного пафосу або
3) способу організації життєвого матеріалу.
Для виділення жанрового різновиду враховуються окремі сторони змісту твору, а саме:
1) тематика (історичний, родинно-побутовий, пригодницький і т. д. роман),
2) проблематика (філософський, політичний, публіцистичний тощо роман),
3) різновид естетичного пафосу твору (лірична чи сатирична комедія, гумористична новела, лірична чи епічна поема),
4) головна особливість поетики (роман у новелах, роман у листах тощо).
Основні поняття жанрології виникли в надрах літератури та науки про неї і лише потім були транспольовані в журналістику й використані її практикою й теорією. Зародившись у XVII столітті, журналістика спершу знала лише один жанр - короткої інформаційної замітки, новинарного повідомлення. Але в процесі історичного розвитку розширювала свої суспільні функції, ускладнювала способи відображення світу, вдосконалювала жанрову систему. Журналістика талановито й творчо використала принципи родового й жанрового бачення світу, створені в художній літературі.
Це не означає, що журналістика запозичила готовий жанрово-родовий арсенал літератури. Ні, вона створила свою жанрову систему, яка відповідала її завданням - інформувати й формувати громадську думку. Журналістика сприйняла найважливіші принципи літературної жанрології, як-от:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи журналістики» автора І.Л.Михайлин на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 16. Загальна жанрологія і журналістика“ на сторінці 3. Приємного читання.