Розділ 9. Загальні та спеціальні функції журналістики

Розважальна функція виявляється в публікації на сторінках преси кросвордів, анекдотів, сторінок гумору, у створенні на радіо й телебаченні розважальних програм. Розважальна частина в сучасних ОМІ дає приємне й корисне проведення часу, забезпечує відновлення фізичних сил, психічне розвантаження читача.

Є два погляди на здійснення журналістикою розважальної функції. Перший полягає в створенні відповідним чином спрямованих видань чи тематичних сторінок, які не містять поважних, серйозних матеріалів. Згідно з другим поглядом, розважальність мусить бути репрезентована в кожному матеріалі на будь-яку поважну тему; автор повинен уміти принагідно пожартувати, розповісти анекдот на суголосну тему, привести цікавий історичний приклад; таким чином читач, навіть сприймаючи серйозний політичний матеріал, разом з інформацією дістане відпочинок і цікаво проведе час.

У сучасному інформаційному просторі України, де якісні загальні видання часто зазнають морального чи економічного тиску, створилося плідне середовище та умови для активного зростання розважальних друкованих видань. Переважають розважальні програми на радіо й телебаченні, витісняючи з найкращого ефірного часу глибокі та проблемні журналістські матеріали. Така ситуація не може не викликати тривоги.

6. Рекламна функція журналістики.

Реклама - будь-яке публічне повідомлення, спрямоване на те, щоб сприяти продажу покупці або оренді товару чи послуги, поширювати будь-яку ідею чи погляди або досягати певного ефекту, бажаного для рекламодавців, і для якого виділені площа чи ефірний час за оплату від рекламодавця чи з іншої подібної причини.

У ринковому суспільстві реклама - важливе джерело фінансування журналістики. Проте будучи елементом соціальної комунікації, реклама не є безпосереднім продуктом системи журналістики і не повинна вироблятися цією системою. Природа рекламного продукту істотно відмінна від журналістської інформації. Завдання журналістики - служити суспільству правдою, адекватно відображати соціальну дійсність. Завдання реклами - обслуговувати, забезпечувати просування товарів, послуг, комерційних фірм, публічних діячів.

Реклама використовує журналістику як непроханий гість зі своїми пропозиціями до потенційного споживача, що ним виявляється аудиторія органу масової інформації. Найважливішим носієм реклами й сьогодні залишається журналістика. Наприклад, у Швейцарії 55 % загальних витрат на рекламу вкладено в періодичні видання, а 45 % в інші форми її поширення (пряму поштову розсилку, плакати і стенди, кіно тощо). Реклама - це також важливий вид інформації, зокрема економічної, тому поширення її вважається функцією журналістики.

Реклама в сучасних ОМІ - важливий чинник їхнього фінансування. За оцінками фахівців, навіть найслабші ОМІ покривають не менш як третину своїх витрат за рахунок реклами. Комерційні ОМІ тяжіють до того, щоб не тільки цілковито відшкодувати кошти на видання за рахунок рекламної діяльності, але й мати якомога більші прибутки. У сучасному світі від успішного ведення рекламної діяльності залежить успіх видання в цілому.

Як інородне явище для журналістики реклама створює певний шумовий бар'єр для сприйняття аудиторією журналістської інформації. У багатьох країнах кількість рекламних оголошень в кінцевому журналістському продукті регламентується законами. Там же, де цього немає, відбувається саморегулювання кількості рекламної продукції в часописах та програмах ТРК. Прагнучи до збільшення прибутків, редакції залучають дедалі більшу кількість рекламодавців, але збільшення кількості реклами, відштовхує частину аудиторії від рекламонасичених видань чи програм; відтак падає тираж або рейтинг органу масової інформації, що відштовхує від нього рекламодавців. Завдяки дії цього закону встановлюється оптимальне дозування реклами в журналістиці.

Розмаїті функції журналістики відбивають те величезне місце, яке відіграє вона в сучасному світі. У найширшому розумінні характер діяльності журналіста може бути визначений як соціальна педагогіка, оскільки сутність його фаху - у постійному впливі на свідомість читача. Журналістика доробляє те, що, можливо, не зробили свого часу батьки й учителі, - освічує читацькі маси, виховує їх на засадах загальнолюдських ідеалів і цінностей, згуртовує на засадах українського патріотизму.

Словник молодого журналіста

КРИТИКА (від гр. kritikos - здатність, мистецтво розбирати, судити) - розгляд, аналіз, обговорення яких-небудь явищ життя чи мистецьких творів з метою дати оцінку, з'ясувати сутність і природу явища. У суспільному житті критика - метод виявлення і пошуку шляхів подолання суперечностей і проблем, що об'єктивно виникають у дійсності. А відтак критика є важливою складовою журналістики і виявляється у всіх її тематичних напрямках: політичному, соціальному, економічному, культурному і т. д.

Питома властивість журналістики - бути в опозиції до влади, служити суспільному прогресові, контролювати дотримання в суспільному житті загальнолюдських норм. У великій мірі це досягається через критику неправомірних рішень і дій влади чи конкретних урядовців. Якщо за допомогою формування громадської думки і масових емоцій журналістам вдається домогтися виправлення ситуації, то це відразу підносить престиж їхнього видання і його тираж. А тому через ефективну критику виявляється результативність журналістики.

У сучасній масово-інформаційній ситуації в Україні через невідреґульованість вітчизняного законодавства журналістика не може повноцінно виконувати функцію соціальної критики ("сторожового собаки"). Поява матеріалів з наведенням негативних фактів і принципових коментарів до них дуже часто стає підставою для висунення судових позовів проти періодичного видання чи ТРК, у яких задля компенсації моральних збитків виставляються такі суми, що призводять до економічного банкротства газети чи журналу. Перший наслідок цього - майже цілковитий занепад в українському інформаційному просторі сатиричних жанрів журналістики, які є прямими носіями критичного змісту.

Важливе місце посідає в журналістиці мистецька критика, адже відділи культури чи навіть спеціально - критики і бібліографії містять, як правило, більшість загальних газет і журналів. Залежно від виду мистецтва, що аналізується в критичному матеріалі, критика може бути літературною, театральною, музичною, художньою, кінокритикою.

Суспільна критика має бути коректною, побудованою не на вимислах, а на точних, достовірних фактах, вестися з конструктивних позицій. Критикуючи діяча чи його вчинок, пам'ятайте, що критики не любить ніхто, тому вона повинна бути максимально доказовою, аргументованою, спертою на документальну базу. Критика явищ і постановка проблем повинна узгоджуватися з пошуком шляхів їх розв'язання і подолання конфліктів.

Мистецька критика є завжди одним із розділів певного виду мистецтвознавства (літературознавства, театрознавства, музикознавства і т д.). Предметом мистецької критики є сучасний мистецький процес або класичні надбання, сприйняті через призму сучасності. Головне завдання критики - давати інтерпретації (тобто витлумачення, пояснення) творам чи всьому мистецькому процесові, обґрунтовано показувати позитивні якості й хиби творів. Критика вчить розуміти твір, здійснює зв'язок між літературою й читачем.

ІНТЕРНЕТУ ГАЛАКТИКА - мережеве суспільство, яке утворило або незабаром утворить людство внаслідок поширення комунікацій через Інтернет, нагромадження загальнодоступної інформації в базах даних Інтернету, розвитком Інтернет-бізнесу, успішним застосуванням Інтернету для освіти, самоосвіти, здобуття нового знання.

Термін "Галактика Інтернету" ("Інтернет-галактика") запропонував уживати Мануель Кастельс (р. н. 1942) - професор Університету Південної Каліфорнії (Лос-Анжелес, США) - у книзі "Інтернет-галактика", яка вийшла в світ у жовтні 2001 р. і відтоді була перекладена на дванадцять мов. У передмові до книги він наголосив, що її назву та ідею подав йому Г. М. Ма-клюен своєю працею "Галактика Гутенберга" (1962). Див.: Гутенберга галактика.

"Ми живемо в Інтернет-галактиці, - проголосив М. Кастельс. - Інтернет-галактика є новим комунікаційним середовищем". Своє літочислення Інтернет-галактика веде від 1992 р., коли в центрі ядерних досліджень у Швейцарії (CERN) була розроблена всесвітня система World Wide Web (WWW), що зв'язала сервери Інтернету та забезпечила гіпертекстовий обмін інформацією.