Розділ «Зі збірки «Півмаска і конюшина» (1938)»

яке тебе змальовує, ти ж — калька

з великої, безмежної моделі.

Його душа — та, що тобі належить;

твоя душа женеться, жалюгідна,

за потягами вітру й папірцями.

Музична сторінка

Побачила її я на заході —

п’ять нотних нерозбірливих лінійок;

напнуті ниті позначали чорним

птахи неначе, їх було багато.

Збиралися вони в ключах, в акордах

у надвечірній ружі манускрипта;

із диригентським помахом зникали,

веселі до безумства, з партитури.

… Легеньке тріпотіння пентаграми

невдовзі заніміло на рівнині,

єдина нота ще звучала довго…

Повернення четвертих, восьмих часток

скидалося на помах крил у ночі,

що ряботиння відновляв сторінки.