Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

— Так. Я маю відеозапис. Я бачу, як ти надряпав своє ім’я на машині пана Кіхоці. Блискуче.

— Зараз і тобі перепаде, — загарчав Ригачка, намагаючись спіймати голограму.

— Сумніваюсь, — кинув Гоп. Собакохлопець саме пролітав крізь електронні імпульси. — Я — лише проекція. Щоб мене, як ти кажеш, запопасти, мусиш відірвати свою голову й закопати на святій землі. Дуже сумніваюсь, лагідно кажучи.

Ригачка відлип від стіни, зиркаючи хижими очима на віртуальну підказку.

— Окей, пане Гопе. На сьогодні гаплик. Але чекай, ще настане час…

— Пошукаємо підказки про втікачів.

— Підказки?

— Треба запитати в меблів.

— Прикидаєшся клоуном?

Гоп зітхнув.

— Ти, дауне. Спогади. Меблі залюбки їх зберігають.

— Ну то питай. Мене не приколює базар із костюмом.

— Я не дух. Я…

— Ти, ти. Ти тільки проекція, чи біс його маму зна, що то таке. Окей, але якщо ти будеш іржати, то я можу видалити тебе власними руцями. Кажеш, я можу бути ще мертвішим?

Ригачка повернувся до побитої канапи.

— Ну, канапочко, — промимрив він, почуваючися укінченим дурнем. — Скажи нам, що роблять Фінн і це старе гальмо?

Він уявив, як засмальцьовані подушки складаються у форму рота й починають говорити. Натомість на лежанці з’явилася Меґ. Не сама Меґ, звичайно. Радше її кольорове зображення.

— Гаразд, — мовив Гоп — Спогади четвертого ступеня. Свіжісінькі.

— Закрийся. Я силкуюся в’їхати, що вона робить.

— Звукове наповнення?