Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

— От тундра.

Лоурі закивав сивою головою.

— Знаю. Думаєш, не знаю? Не минуло й дня, щоб я не думав про це. Усе через руки.

— Руки?

— Вони пітніли. Дуже пітніли. Я боявся обійняти її за стан такими мокренними руками. Дурість, я знаю. Дурість.

Його примарна співрозмовниця мовчала.

— Я думав, коли вона відчує на собі мої вогкі долоні, нашим зустрічам кінець. Я запевнив себе: завтра, як буде прохолодно і долоні будуть сухі… Я не поцілував її і пішов додому.

— І більше її не бачив?

Старий гірко посміхнувся.

— Ні, я бачив її. Я бачив її щодня упродовж чотирьох років. Я бачив біль у її очах, відтак прохолоду. Я був на її весіллі. Сессі одружилась із другом мого дитинства. Я стояв, посміхаючись, і навіть вручав обручки — так, наче був найщасливішим чоловіком у світі.

— Якщо все було ще за твоєї молодості, то Сессі вже стара. Коли ти востаннє з нею бачився?

Лоурі почухав підборіддя.

— Коли бачився? Гм, таке питаєш. Та вже років із сорок.

Меґ так і зависла над сидінням.

— Сорок років?! Вона ж могла померти, чи жити в старечому будинку, чи…

— Та ні. Сессі жива, все гаразд. Я це добре знаю.

— Звідки така впевненість? Коли я була в тобі, твій мозок був у далеко не найкращому стані.

Лоурі говорив упевнено:

— Пошлюбне прізвище Сессі — Ворд. Сесилі Ворд. Її мав би знати кожен, навіть така халамидниця, як ти.

Меґ ошелешено гепнулася на сидіння.