— А це собака, — сміючись мовив Іван. — Я його придушив, а він мене шкрябнув.
— Санта мадонна! Собака!..
Спритними гнучкими пальцями вона почала обмацувати його ногу, витирати свіжі й уже заскорузлі патьоки крові. Хлопець не перечив — одкинувшись назад на витягнуті руки, він віддався її ніжним турботам: на душі було пестливо-солодко й на диво спокійно. З подряпини все ще текла кров, краї рани розійшлися й не хотіли злипатись, і, хоча зовсім не боліло, ногу треба було перев’язати. Джулія стала навколюшках і звеліла йому:
— Гляді нах гора. Нах гора…
Іван зрозумів: треба одвернутися, і він слухняно повернувся обличчям до гори. Дівчина щось одбатувала на собі, й, коли хлопець знову повернув голову, в її руках біліла чиста перкалева шматка.
— Мєдикамєнто надо. Мєдикамєнто, — сказала вона, заходившись біля перев’язки.
— Який там медикамент? Присохне, мов на собаці.
— Нон. Такой боль очєн пльохо.
— Не біль, а рана. По-нашому це — рана.
— Рана, рана. Пльохо рана.
Він оглянувся, придививсь і, побачивши неподалік у траві сірі кущики, схожі на подорожник, одірвав од них кілька листочків.
— Ось медикамент. Мати завжди ним лікувала.
— Єто? Єто плантаго майор. Нон мєдикамєнте, — заперечила вона і взяла з його рук листочки. Хлопець одразу вихопив їх у неї.
— Ну, що ти! Адже це подорожник. Он як рани гоїть.
— Нон подорожнік! Єто плантаго майор по-латіні.
— А, по-латині. А ти звідки знаєш?
Вона грайливо сяйнула очима.
— Джулія много-много знат латіні. Джулія ізучаль ботанік.
Іван теж колись вивчав ботаніку, але майже нічого не пам’ятав з цієї науки і тепер, більше довіряючи народним засобам, приклав листочки подорожника до рани. Дівчина з виразом недовіри похитала головою, однак стала зав’язувати ногу білою шматкою. Вперше, мабуть, Іван відчув її перевагу над собою: освіта Джулії, певно, була куди вища за його, і це ще збільшило пошану до неї. Іван не дуже турбувався раною, його більше зацікавили квіти, назв яких він не знав. Простягнувши руку, хлопець зірвав щось, дуже подібне до нашого ромену.
— А ця як зветься?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Альпійська балада» автора Васіль Бикав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „19“ на сторінці 2. Приємного читання.