Розділ «Вовки Кальї ОПІР 19»

Темна вежа [Т.5; Вовки Кальї]

Залія кивнула.

— Кажемо спасибі, Сюзанно з Нью-Йорка. Кажемо спасибі таке велике, яке тільки можна сказати.

— Атож, правда, — кивнула Роза.

Леді-сей подивилася на них і приємно всміхнулася. Щось у її погляді насторожило Розаліту, неначе в тих темних очах вона побачила щось незвичайне. Наприклад, те, що Сюзанни Дін у них більше не було. Але потім вираз сумніву зник з Розалітиного обличчя.

— Ми підемо з доброю звісткою, Сюзанно.

— Я дуже рада за вас, — сказала Мія, нічия дочка. — Приводьте їх сюди. Розкажіть усім, що небезпека минулася, а ті, хто не вірить, можуть полічити мертвих.

— Холоші твоїх штанів мокрі, ти знаєш? — спитала Залія.

Мія похмуро кивнула. Її живіт знову закам'янів од переймів, але вона не подала вигляду.

— Боюся, це кров. — Вона кивнула в бік тіла Марґарет з відтятою головою. — Її.

Тримаючись за руки, жінки стали спускатися вниз кукурудзяним полем. Мія дивилася, як до неї йдуть Роланд, Едді й Джейк. Зараз треба бути обережною. Втім, Сюзаннині друзі самі здавалися трохи приголомшеними після битви. Про неї вони можуть подумати те саме, навіть якщо здаватиметься, що вона сама не своя.

Тепер головне для неї — дочекатися нагоди. Дочекатися… і зникнути. А тим часом вона уявила, що живіт — це корабель, який злітає догори на високій хвилі.

«Вони знатимуть, куди ти пішла, — прошепотів голос. Не з голови, а з живота. Голос дитятка. І він казав правду. — Забери з собою кулю. Забери її з собою, коли підеш. Щоб вони не змогли відчинити двері».

Отак.

ВІСІМНАДЦЯТЬ

Прогримів постріл з «рюгера», і кінь помер.

А з рису вже розлягалися крики радості — Залія і Роза донесли свою добру звістку. Раптом гомін щасливих голосів прорізав пронизливий зойк горя. Погану новину було почуто.

Джейк Чемберз сидів на колесі перевернутого воза. Він розпріг трьох коней, з якими нічого не сталося. Четвертий лежав з двома поламаними ногами, безпорадно пускаючи піну й благально дивлячись на хлопчика, щоб той полегшив йому страждання. І Джейк допоміг. Тепер він сидів і дивився на свого мертвого друга. Кров Бенні всотувалася в землю. Його рука лежала долонею догори, неначе загиблий хлопчик хотів потиснути руку Богові. Якому Богові? Ходили чутки, що кімната на верхівці Темної вежі порожня.

З рису Леді Орізи долинув крик горя. Слайтмен чи Воун Айзенгарт? З такої відстані, подумав Джейк, годі відрізнити скотаря від його бригадира, господаря від слуги. Це урок чи страх, те, що міс Ейвері в старій добрій школі Пайпера називала хибним доказом, який видається реальним?

Долоня, що вказувала перстом у ранкове небо, — вона справді була реальною.

Фолькен унизу заспівали, і Джейк упізнав пісню. Її Роланд співав, коли юрба вітала їх у Кальї Брин Стерджис.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темна вежа [Т.5; Вовки Кальї]» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вовки Кальї ОПІР 19“ на сторінці 373. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи