Розділ «Вовки Кальї ОПІР 19»

Едді кивнув.

— Як ти почуваєшся?

Вона всміхнулася.

— Добре. — І то була щира правда. — А ти, золотце?

— Мені бракуватиме справжнього ліжка й даху над головою, а ще кортить швидше покінчити з цим усім. Поза тим, мені теж добре.

— Якщо все піде не так, як слід, про житло турбуватися не доведеться.

— Це точно, — кивнув Едді, — але я думаю, що все буде гаразд. А ти?

Щойно вона хотіла відповісти, як на будинок налетів вітер. Він струсонув стіни й засвистів під дахом. Семінон бажає доброго дня, подумав Едді.

— Не подобається мені цей вітер, — сказала Сюзанна. — Він непередбачуваний.

Едді розтулив рота.

— Якщо ти зараз скажеш хоч слово про ка, я стукну тебе по носі.

Едді стулив рота й показав, що застібає його на «блискавку». Але Сюзанна все одно торкнулася його носа кісточками пальців, ніжно, як пір'їнкою.

— У нас чудові шанси перемогти, — мовила вона. — Надто довго їм усе сходило з рук, вони розжиріли і втратили пильність. Як Блейн.

— Ага. Як Блейн.

Поклавши руку йому на стегно, вона повернула Едді до себе.

— Але все може піти не так, як слід. Тому я хочу сказати тобі дещо, поки ми наодинці. Едді, я хочу сказати, що дуже сильно тебе люблю. — Вона говорила просто і спокійно, без драматизму.

— Я знаю, що любиш, — сказав він. — Не знаю тільки, за що.

— Бо з тобою я почуваюся цілісною, — зізналася вона. — Молодшою я не могла визначитися, що таке кохання, вагалася: чи то велика чарівна таємниця, чи то вигадка голлівудських продюсерів, які вирішили збільшити продаж квитків у часи Великої депресії, коли всі вже понагрібали вдосталь тарілок.[59]

Едді розсміявся.

— А тепер я думаю, що ми всі народжуємося на світ з діркою в серці й шукаємо людину, яка допомогла б нам її заповнити. Ти… Едді, ти даєш мені повноту життя. — Взявши за руку, вона повела його до ліжка. — А тепер хочу, щоб ти наповнив мене в інший спосіб.