TextBook — Ні, я хотів спитати…
— Це щодо загадки про Самсона, — сказав Джейк із Серединного світу. — Не думаю, що це важливо. Хоча той Діпно незле співає, раптом ти схочеш послухати.
— Я пас, — сказав Едді. — Ходімо.
Вони вийшли назовні. І хоч на Другій авеню досі було не все гаразд — відчуття безмежної пітьми за сценою, навіть за самими небесами, не зникло, — все ж тут було ліпше, ніж у «Мангеттенському ресторані». Принаймні повітря було свіже.
— Слухай, ходімо до перехрестя Другої та Сорок шостої, — запропонував Джейк і повів головою у бік себе, котрий слухав пісню Аарона Діпно. — Я нас наздожену.
Обміркувавши це, Едді похитав головою.
Джейк трохи знітився.
— Невже ти не хочеш побачити троянду?
— Хочу, ще й як хочу, — сказав Едді. — Аж зі штанів вискакую.
— Тоді…
— Мені здається, ми тут ще не все побачили. Не знаю чому, але маю таке відчуття.
Джейк — той, що жив у сімдесят сьомому, — лишив двері відчиненими, коли повернувся, тож тепер Едді прослизнув у отвір. Аарон Діпно саме виповідав Джейкові загадку, котру вони пізніше випробують на Блейні Моно: «Що без ніг, але біжить, з ложем, та на місці не лежить». Тим часом Джейк із Серединного світу знову вивчав дошку оголошень біля вітрини книгарні («смажений на пательні Вільям Фолкнер, круто зварений Реймонд Чендлер»). Його обличчя спохмурніло, але виражало радше сумнів і тривогу, ніж лихий настрій.
— На цій дошці теж щось не так, — сказав він.
— Що саме?
— Не можу згадати.
— Це важливо?
Джейк повернувся до нього. Очі під похмуро зведеними бровами зиркали налякано.
— Не знаю. Це теж загадка. Ненавиджу загадки!
Едді співчутливо кивнув.
— Коли Беріл — не Беріл? Коли вона Клаудія, — мовив він.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темна вежа [Т.5; Вовки Кальї]» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вовки Кальї ОПІР 19“ на сторінці 30. Приємного читання.