Розділ «Вовки Кальї ОПІР 19»

— Я виконую волю ка, — сказав Роланд.

— Ка! — закричала вона, і її верхня губа піднялася догори. Вишкір перетворив її гарне обличчя на огидну гримасу. Якби її зараз бачили хлопці, вони б злякалися. — Кожен баламут ним виправдовується! Засунь його собі в дупу зі своїм лайном!

— Я виконую волю ка. І ти чинитимеш так само, — повторив Роланд.

Вона дивилася на нього, наче не розуміючи. Роланд узяв гарячу руку, що вхопила його за потилицю, і стис, міцно, але не до болю.

— І ти чинитимеш так само.

Вона подивилася йому у вічі й опустила погляд.

— Еге ж, — пробурмотіла. — Ох, так, всі ми так чинитимемо. — Вона наважилася підвести на нього погляд. — Ти перекажеш Хенчику мої слова?

— Так, жінко, перекажу.

На подвір'ї, огорнутому сутінками, було тихо, лише віддалені звуки села порушували мовчанку. Ковбої досі стояли, прихилившись до загороди. Роланд легким кроком пішов до них.

— Доброго вечора, хлопці.

— Надіюся, в тебе все добре, — відповів один і торкнувся пальцями чола.

— Хай у вас буде ще краще, — побажав Роланд. — Місус кидала тарілку, добре кидала, ге?

— Як спасибі сказати, — погодився інший. — Місус ще ого-го.

— Ого-го, — кивнув Роланд. — А знаєте, що я вам скажу, хлопці? Перекинуся з вами слівцем, як-то кажуть.

Вони подивилися на нього насторожено.

Роланд підвів очі й усміхнувся до неба. Потім знову подивився на ковбоїв.

— Будьмо чесними. Вам, певно, схочеться потеревенити про це. Розповісти всім, що тут побачили.

Вони досі недовірливо зиркали на нього, не бажаючи визнавати очевидне.

— Бодай словом прохопіться — і я вас усіх уб'ю, — сказав Роланд. — Затямили?

Айзенгарт поклав йому на плече руку.