Розділ «19    99 ВІДТВОРЕННЯ ВІДКРИТТЯ СПОКУТА ПОНОВЛЕННЯ»

(НАРОД ПОЖЕЖА В БУДІВЛІ ПОЖЕЖА)

Неначе на підтвердження, десь щось вибухнуло і з вентиляційних панелей став просочуватися димок. Руйначі роззиралися навколо круглими очима, деякі вже зводилися на ноги.

І Дінкі передав:

(НЕ ХВИЛЮЙТЕСЯ НЕ ПАНІКУЙТЕ УСЕ ДОБРЕ ПІДНІМАЙТЕСЯ)

Він показав їм подумки ідеально чітке, відпрацьоване зображення північних сходів і додав до нього образ вервечки Руйначів. Руйначі, що підіймалися північними сходами. Руйначі, що перетинали кухню. Тріскотнява вогню, запах диму, але все це йшло з західного крила, де були спальні охоронців. І чи міг хто-небудь засумніватися у правдивості цієї телепатичної трансляції? Чи почали б з’ясовувати, хто її передає і навіщо? Тільки не зараз. Зараз вони були просто налякані. Зараз вони хотіли, щоб хтось сказав їм, що робити, і цей хтось був Дінкі Ерншо.

(ПІВНІЧНІ СХОДИ ПІДІЙМАЙТЕСЯ ПІВНІЧНИМИ СХОДАМИ І ВИХОДЬТЕ НА МОРІЖОК)

Подіяло. Вони пішли. Як вівці за бараном чи кобили за жеребцем. Деякі вже розібрали дві головні ідеї

(БЕЗ ПАНІКИ БЕЗ ПАНІКИ)

(ПІВНІЧНІ СХОДИ ПІВНІЧНІ СХОДИ)

і передавали їх далі. А ще краще було те, що Дінкі почув ці думки й згори — від кан-тої й тахінів, що спостерігали з балконів.

Ніхто не побіг і не запанікував, але вихід північними сходами почався.

Сюзанна сиділа на своєму «ПТС» і визирала з вікна сараю, вже не переймаючись тим, що її можуть помітити. Завивали щонайменше три детектори диму, ще гучніше ухкала пожежна сигналізація — Сюзанна була певна, що спрацювала вона в Дамлі-Гаузі. Немовби у відповідь, з Плезантвіля донеслися пронизливі електронні гудки, до яких долучилося калатання дзвонів.

Оскільки все це відбувалося на півдні, не дивно, що жінка на півночі Девар-Тої бачила лише спини трьох охоронців у порослих плющем сторожових вежах. Троє здавалися мізерною кількістю, але то було лише п’ять відсотків від загалу. Сякий-такий початок.

Сюзанна подивилася в приціл на одного з них і подумки проказала молитву. Боже, допоможи прицілитися… і не схибити.

Скоро.

Це станеться скоро.

Фінлі ухопив начальника за лікоть, але Пімлі скинув його руку і знову рушив у бік будинку, не вірячи власним очам: з усіх вікон на лівій стіні валив дим.

— Бос! — закричав Фінлі й знову вхопив начальника за руку. — Бос, за будинок не хвилюйтесь! Руйначі — от про кого нам слід потурбуватися! Руйначі!

Те, на що не спромоглися слова, зробило лячне виття пожежної сигналізації Дамлі-Гауза: воно пробилося до свідомості Пімлі, але це зробило. Він повернувся в той бік і на мить зустрівся поглядом з маленькими пташиними очицями Джеклі. У них він не побачив нічого, крім паніки, яка, хоч як це не дивно, самого Пімлі привела в стан рівноваги. Звідусіль лунали завивання сирен і гудків. І серед них чітко виділявся один пульсуючий сигнал, якого він ніколи в житті не чув. Він долинав з боку Плезантвіля?

— Ходімо, бос! — ледве не благав Фінлі О’Теґо. — Треба перевірити, чи все гаразд із Руйначами…