Розділ «Чвара королів»

— Гаразд, ось вам відповідь. Владу тримають ті руки, про які люди думають, що вони тримають владу. Не більше й не менше.

— Тобто влада — це лицедійство? Штукарство?

— Тінь на стіні, — промурмотів Варис, — але ж і тіні вміють вбивати. Нерідко навіть малий чоловічок може відкидати велетенську тінь.

Тиріон посміхнувся.

— Пане Варисе, я починаю плекати до вас дивну прихильність. Може, мені ще доведеться вас убити, але я вже напевне про те пошкодую.

— Ви робите мені велику честь.

— Хто ви такий насправді, Варисе? — Тиріон раптом зрозумів, як йому кортить це дізнатися. — Люди чомусь кличуть вас Павуком.

— Шпигунів та споглядачів рідко люблять, мосьпане. Я ж усього лише вірний слуга держави.

— А ще євнух. Давайте не забувати про це.

— Якби ж я міг забути.

— Мене, приміром, люди прозвали «півпаном», і все ж я гадаю, що до мене боги добріші. Я малий на зріст, ноги в мене викривлені, жінки не дивляться на мене з вогненною хіттю… але все-таки я чоловік. Шая — не перша дівчина, яка вшанувала моє ліжко собою, а одного дня я ще можу одружитися і виродити на світ сина. Якщо боги на нього зглянуться, він буде схожий обличчям на дядька, а розумом — на батька. Ви ж натомість не можете втішатися такою мрією. Карлики — то злий жарт богів… а от євнухів роблять люди. Хто вас обрізав, Варисе? Коли й навіщо? Хто ви такий насправді?

Євнухова посмішка навіть не здригнулася, але в очах спалахнуло щось геть несхоже на веселощі.

— Дуже ласкаво з вашого боку питати про такі речі, пане мій, але оповідь про мене буде довгою і сумною, а в нас тут на порядку денному є кілька нагальних зрад.

Він витяг пергамена з рукава халата.

— Керманич королівської галери «Білий олень» змовляється стиха знятися з котви за три дні від нинішнього, щоб запропонувати свій меч та корабель князеві Станісу.

Тиріон зітхнув.

— Гадаю, ми мусимо на його прикладі дати іншим кривавий урок?

— Пан Джаселин міг би влаштувати йому тихе зникнення. Але суд перед королем та престолом допоміг би підтримати вірність інших корабельників.

«До того ж мій ясновельможний небіж матиме якусь забаву.»

— Воля ваша. Згодуйте йому гарний кусень Джофрікового правосуду.