Розділ «Чвара королів»

— Зрадники! — збуджено белькотів Джофрі. — Усім голови зітну, усім…

Карлик загилив по зчервонілій королівській пиці такого ляпаса, що збив з голови корону. А тоді пхнув Джофрі на землю обома руками і дав копняка ногою.

— Ти сліпий навіжений бовдур! — заволав Тиріон щосили.

— Вони всі зрадники! — завищав Джофрі з землі. — Гукали образи, зазіхали на мою особу!

— Ти напустив на них свого собаку! Що вони мали робити? Покірно стати на коліна і чекати, поки Хорт їм руки повідрубує?! Ти — паскудне безмозке хлоп’я, ти убив Клегана і бозна кого ще, а сам утік без подряпини! Семикляте дурило!

І знову дав копняка. І відчув таке полегшення, що хотів дати ще одного, та його під виття Джофрі відтяг назад пан Мандон Мур, а тоді перехопив Брон. Серсея впала над сином на коліна; тим часом пан Балон Лебедин тримав розлюченого пана Ланселя.

Тиріон викрутився з Бронових рук і гучно крикнув до всіх одразу і ні до кого окремо:

— Хто з почту ще досі там?

— Моя донька! — заверещала пані Танда. — Благаю, хто-небудь, поверніться по Лолису!…

— Пан Престон не повернувся, — доповів пан Борос Блаунт, — а заразом і Арон Сантагар.

— І «мамка» теж, — додав Горас Рожвин. «Мамкою» насмішкуваті зброєносці звали молодого Тирека Ланістера.

Тиріон роззирнувся двором.

— Де панна Старк?

Якусь мить ніхто не відповідав. Нарешті спромігся Джофрі:

— Вона їхала поруч зі мною. А куди поділася, не знаю.

Тиріон притиснув занімілі пальці до скронь, у яких гупало. Якщо Сансі Старк щось заподіють, Хайме можна вважати мертвим.

— Пане Мандоне, ви мусили її захищати хоч би й ціною власного життя.

Пан Мандон Мур лишився цілком незворушним.

— Коли натовп кинувся на Хорта, я найперше думав про короля.

— І вірно вчинили, — влізла до розмови Серсея. — Боросе, Мерине, повертайтеся туди і знайдіть дівчину.