Розділ «Чвара королів»

— Джоф бажав зіпхнути на когось вину за смерть Роберта. Варис запропонував пана Барістана. Чому б ні? Хайме отримав уряд Регіментаря та місце у раді, а Джоф зміг кинути кістку своєму собаці. Адже він так зворушливо любить Сандора Клегана. А на Селмі ми зла не тримали, навіть хотіли дати йому якийсь клапоть землі та обійстя — нікчемний старий дурень і того не заслужив.

— Я чув, що нікчемний старий дурень убив двох золотокирейників Слинта, коли ті намагалися схопити його біля Грязючної Брами.

Сестра похнюпилася.

— Слинт мав би надіслати більше людей. Він не такий вправний тисяцький, як я гадала.

— Пан Барістан був Регіментарем Королегвардії Роберта Баратеона, — ущипливо нагадав їй Тиріон. — Тільки вони удвох з Хайме лишилися живими з семи присяжних оборонців Аериса Таргарієна. Прості люди називають його ім’я поруч з іменами Сервина Дзеркального Щита і принца Аемона Драконолицаря. Як гадаєш, що вони вирішать, коли пан Барістан Зухвалий з’явиться при боці Робба Старка або Станіса Баратеона?

Серсея відвела очі.

— Це мені на думку не спадало.

— А батькові спадало, — зазначив Тиріон. — Ось чому я тут. Аби припинити ці дурниці й привести твого сина до належної покори.

— Краще за мене ти з Джофом не впораєшся.

— Може, й упораюся.

— Чого б це?

— Бо він знає, що ти ніколи не зробиш йому боляче.

Очі Серсеї звузилися.

— Гадаєш, я дозволю тобі кривдити мого сина? Що за маячня? Ти, бува, не захворів?

Тиріон зітхнув. Вона не зрозуміла самої суті — вже не вперше.

— Я хочу кривдити Джофрі не більше, ніж ти, — запевнив він сестру, — але хлопцеві корисно відчути загрозу. Тоді з ним легше буде домовитися.

Він узяв її за руку.

— Ти ж мене знаєш. Я твій рідний брат. Я тобі потрібен, не впирайся і не заперечуй. І твоєму синові теж — якщо йому не байдуже, чи довго він всидить на своєму бридкому залізному стільці.

Сестра, здавалося, була вражена доторком брата.

— Лукавий біс! Відколи вродився, усе хитруєш!