Розділ «Чвара королів»

Серсея зім’яла листа князя Тайвина у кулаку.

— Я є намісницею при Джофрі, я надіслала йому королівський наказ!

— А батько взяв та й начхав на твій наказ, — зазначив Тиріон. — Бо має велике військо і робить все, що йому заманеться. І не він один, до речі. Хіба не так?

Серсея стиснула губи. Тиріон бачив, як вона починає червоніти.

— А якщо я оголошу цього листа підробкою і накажу кинути тебе у холодну? Обіцяю тобі — на цей наказ ніхто не начхає!

Тиріон розумів, що ходить по тонкому льоду: один невірний крок, і під ногами розскочиться темне провалля.

— Ніхто, — погодився він, — а найменше наш батько. Той самий, який має військо. Але навіщо тобі, люба сестро, кидати мене у холодну, коли я сам, з доброї волі, заїхав у таку далину, щоб тобі допомагати?

— Твоєї допомоги я не потребую. Це батькові я наказала прибути сюди негайно!

— Еге ж, — спокійно відповів він, — а насправді прагнула, щоб повернувся Хайме.

Сестра вважала себе хитромудрою, але ж він виріс поруч з нею і читав її обличчя, мов улюблені книжки. Зараз на ньому читалася лють, страх та відчай.

— Хайме?! Та Хайме…

— …такий самий мій брат, як і твій, — закінчив за неї Тиріон. — Підтримай мене, і ми звільнимо Хайме та повернемо його до нас неушкодженим.

— Як саме? — вимогливо запитала Серсея. — Старків малий та його мамуня навряд чи забудуть, що ми стяли голову князеві Едарду.

— Навряд, — погодився Тиріон, — але ж у тебе досі в полоні його доньки, так? Я бачив старшу дівчинку в дворі поруч з Джофрі.

— Так, Сансу, — мовила королева. — Я дала всім зрозуміти, що менша драпіжниця теж у нас, але то неправда. По смерті Роберта я надіслала Мерина Транта, щоб її схопити, але втрутився той клятий вчитель танців, і мала втекла. Досі її ніхто не бачив. Мабуть, загинула. Того дня чимало людей полягло.

Тиріон розраховував на обох старківських дівчат, але мусив вдовольнитися тим, що є.

— Розкажи-но мені про наших друзів з малої ради.

Сестра зиркнула на двері.

— Що саме розказати?

— Батько, здається, не надто їх шанує. Коли я від’їжджав, наш панотець зволили виявити цікавість, як їхні голови виглядатимуть на мурі поруч з головою князя Старка.