Розділ «ПРИГОДА ТРИНАДЦЯТА, У якій всі йдуть на розшуки і Паць знову зустрічає Слонопотама»

У якій всі йдуть на розшуки і Паць знову зустрічає Слонопотама

Одного разу Пух сидів удома і зосереджено перелічував свої горщики з медом. Раптом хтось постукав у двері.

– Чотирнадцять,– сказав Пух.– Прошу заходити. Чотирнадцять. Чи, може, п'ятнадцять? От морока. Зовсім збився через цей стукіт.

– Привіт, Пуше! – сказав Кролик.

– Привіт, Кролику! Правда ж, п'ятнадцять чи ні?

– Чого?

– Моїх горщиків з медом, які я лічив.

– А може, чотирнадцять?

– Ти певен?

– Ні,– сказав Кролик.– А хіба це важливо?

– Та я просто так хотів знати,– скромно сказав Пух,– щоб завжди можна було собі сказати: "У мене ще є чотирнадцять горщиків меду". Чи п'ятнадцять, якщо їх п'ятнадцять. Що більше, то на душі спокійніше.

– Ага, тоді вважай, що їх шістнадцять,– сказав Кролик.– Тільки я прийшов не для цього. Я прийшов спитати: ти часом не зустрічав Кузьки?

– Зараз не пригадую,– сказав Пух.

І далі, гарненько подумавши, додав:

– А хто цей Кузька?

– Та один із моїх Родичів та Знайомих,– недбалим голосом пояснив Кролик.

Однак це пояснення нічого не пояснило Пухові, бо Кролик мав так багато Родичів та Знайомих і всі вони були такі різні на вигляд і зріст, що Пух навіть не уявляв, де можна було б зустріти того Кузьку – на верхівці дуба чи на пелюстці якоїсь квітки.

– Сьогодні я нікого не зустрічав,– сказав Пух,– принаймні так близько, щоб сказати: "Привіт, Кузько!" А він тобі на щось потрібен?

– Ні, він мені не потрібен,– сказав Кролик.– Але завжди корисно знати, де твої Родичі та Знайомі, потрібні вони тобі чи ні.