Розділ «Корнелія Функе Чорнильна кров»

— Так, усе, як і колись, — сказав він. — Попри всі ці роки.

Раптом він по-справжньому відчув, що повернувся додому. Те відчуття виявилось таке сильне, що йому обм'якли коліна. Вогнерукий був неймовірно щасливий, що знову бачив її — жахливо, страшенно щасливий.

«Спитай мене! — подумав він. — Спитай, де я був».

Але він не знав, як пояснити свою відсутність.

Роксана лише сказала:

— Здається, тобі добре велося там, де ти був.

— Так лише здається, — відповів Вогнерукий. — Я був там не з власної волі.

Роксана вдивлялася йому в обличчя, наче забула, як воно виглядає, і провела хлопцеві по волоссю. Волосся у сина чорняве, як і у матері, проте очі не Роксанині. Хлопець дивився на Вогнерукого так, ніби не приймав його.

Вогнерукий потер руки і шепотів пальцям вогненні слова, поки з них дощем не западали іскри. На кам'янистій землі розквітали квіти, червоні квіти, кожна пелюстка — полум'яний язичок.

Хлопець витріщився з сумішшю захвату і страху. Тоді присів і простягнув руку до вогняних квіток.

— Обережно! — попередив Вогнерукий, та вже було пізно. Хлопець знічено застромив обпечені пальці в рота.

— Отже, вогонь тебе ще також слухається, — сказала Роксана, і вперше він помітив усмішку в її очах. — Ти голодний? Ходи.

І мовчки пішла до хатинки. Хлопець і далі вдивлявся у вогняні квіти.

— Я чув, ти вирощуєш трави для цілителів. — Вогнерукий нерішуче зупинився у дверях.

— Так. Навіть Кропива в мене закуповується.

Кропива, маленька, як мохиня, постійно непривітна і неговірка, як жебрак без язика. Але кращої цілительки у цьому світі не знайдеш.

— Вона так само живе у старому ведмежому барлозі на краю лісу? — Вогнерукий нерішуче протиснувся у двері. Йому довелося втягнути голову. В кімнаті пахло свіжоспеченим хлібом.

Роксана поклала буханець на стіл, дістала сир, олію, оливки.

— Так, але буває там вона рідко. Вона все чудніша, тиняється по лісу, балакає з деревами і сама з собою, шукає рослини, яких іще не знає. Часом пропадає тижнями, тому люди частіше йдуть до мене. Кропива дечого мене навчила за ці роки. — Роксана не подивилась на нього. — Вона показала, як вирощувати на полі лісові трави. Конюшина метеликова, дзвіночки, червоні вітрогонки — з їхнього цвіту вогняні ельфи роблять свій мед.

— Я не знав, що вітрогонкою лікують.