— Чому ні?
— Це зруйнує всю оповідку, — мовив Десперо.
Кейт Ді Камілло. Пригоди Десперо
Жоден із них не пам'ятав, як чкурнув із млина. Фарид пригадував лише обличчя Меґі, кров на воді, коли Вогнерукий стрибнув у річку, дим, що ще клубочився до неба, коли вони вже понад годину йшли вбрід по холодній воді. Ніхто не наздоганяв їх. Лише Ґвін з'явився на березі. Дурний Ґвін.
Стояла глупа ніч. Вогнерукий вийшов з води й упав у траву. Фарид стривожено дослухався до темряви, проте не чув нічого, окрім шуму, гучного й безупинного, як подих велетенського звіра.
— Що це? — прошепотів хлопець.
— Море. Ти забув, як воно шумить?
Море. Ґвін вискочив Фаридові на спину, коли той роздивлявся ногу Вогнерукого.
— Забирайся геть! — гаркнув Фарид на куницю. — Йди полюй! На сьогодні ти накоїв доста.
Хлопець випустив Пронозу з наплічника і почав шукати щось, чим міг би перев'язати рану.
— Бідолашний Хмароходець! — пробурмотів Вогнерукий. — Одного разу він утік від смерті, а тепер стара з косою таки забрала його. Схоже, білі жінки не люблять, коли хтось вислизає з їхніх пазурів.
— Мені шкода. — Меґі промовляла так тихо, що Фарид насилу розумів її. — Мені так шкода. Це все моя вина, Хмароходець помер так по-дурному. Як же тепер Феноліо знайде нас, хоч би й написав щось?
— Феноліо… — Вогнерукий промовив ім'я, як назву хвороби.
— Ти їх також відчув? — Меґі поглянула на Фарида. — Мені здавалося, я шкірою відчувала його слова. Здавалося, вони от-от уб'ють Вогнерукого, а ми нічого не вдіємо!
— Але ж удіяли, — мовив Фарид.
Утім, Вогнерукий відкинувся назад і поглянув угору на зірки.
— Ну що ж, побачимо. Може, старий передбачив для мене вже щось інше. Може, смерть чигає на іншому розі?
— Нехай собі чигає! — сказав Фарид і витягнув торбу з наплічника Вогнерукого. — Трохи феїного пилку ніколи не завадить.
Він посипав рану блискучим порошком, стягнув із себе сорочку, відрізав ножем смужку й заходився обережно обмотувати ногу Вогнерукого, і собі кривлячись від болю: опіки на пальцях давалися взнаки.
Вогнерукий ухопив хлопця за руку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чорнильна смерть» автора Корнелія Функе на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Корнелія Функе Чорнильна кров“ на сторінці 166. Приємного читання.