Розділ «Частина перша»

– Усе гаразд, Саллі.

– Я не могла нічого вдіяти, повір. Я з усіх сил намагалася боротися з ним. Я не хотіла, щоб так сталося.

Тепер вона плакала мовчки, її плечі трусилися, коли вона схлипувала.

– Це не має значення, – повторив я й підійшов до неї.

Я обережно відвів її до кімнати й поклав на ліжко. На світлі я побачив, що губи в неї розпухли й почервоніли від поцілунків.

– О, Бене, я віддала б усе на світі, аби все було інакше.

– Я знаю, Саллі.

– Я так шалено чинила опір, але для мене то було забагато. Він мене обплутав якимись чарами від самої першої миті, коли я його побачила.

– Того вечора в аеропорту?

Я не міг не поставити їй цього запитання, пригадавши, як вона дивилася на Лорена, коли вперше зустрілася з ним, і як потім вибухнула проти нього.

– Тож саме тому… ти згодом зі мною… тож саме тому ми… – Я не хотів почути її відповідь, але я мусив знати, чи вона вперше прийшла до мене розпалена думками про іншого чоловіка.

– Ні, Бене. – Вона спробувала це заперечити, але побачила мої очі й відвернула обличчя. – О, Бене, пробач мені. Я не хотіла зробити тобі боляче.

– Зрозуміло, – кивнув я головою.

– Я й справді не хотіла зробити тобі боляче. Ти такий добрий, такий делікатний, ти так відрізняєшся від нього.

Під її очима залягли тіні від безсоння, а її оксамитові щоки кольору персика були натерті до рожевого неголеною шкірою Лорена.

– Гаразд, гаразд, – сказав я, але серце мені розривалося від болю.

– О, Бене, що ж мені тепер робити? – вигукнула вона зі слізьми на очах. – Він зловив мене у свої сіті. Я неспроможна втекти.

– Чи він тобі сказав, Ло, які в нього наміри? Чи сказав він тобі, що хоче покинути Гіларі й одружитися з тобою?

– Ні, – похитала головою вона.

– Чи дав він тобі підстави…