Розділ «Небезпечне літо»

— Швидкість, з якою рухається бик. Мулету слід пересувати ледь швидше.

— Зрозуміло, — сказав Хотч. — А тепер у нього добре виходить.

Луїс Мігель чудово закінчив фаену і всадив шпагу до самого ефеса, потім одним ударом дескабельо вразив спинний мозок. Його нагородили вухом. Він обійшов арену, тримаючи свій трофей у руках, потім вийшов на середину і вклонився публіці. Частина глядачів була невдоволена і не приховувала цього. — Антоніо дістався хороший бик, — сказав я Хотчу.

В центрі арени Антоніо уже показував своє незрівнянне мистецтво. Бик кидався стрімко і навпростець, і плащ, який Антоніо тримав пучками, злітав і надувався з абсолютною точністю за кілька міліметрів від націленого рогу.

— З цим биком він попрацює собі на втіху, — сказав я, — якщо його не зіпсують. Зараз він їм скаже, щоб не надто старалися. Слухайте.

Антоніо дуже беріг бика під час роботи пікадорів та бандерильєро. Фаену він почав з чотирьох пасе, і поки бик вчетверте не пройшов під мулетою біля самих грудей, Антоніо стояв, зсунувши ноги, випростаний і нерухомий, ніби статуя. Заграла музика, і Антоніо став повільно, обводити бика круг себе, змушуючи його робити повороти, — спершу на чверть круга, потім на півкруга і, нарешті, на повний круг.

— Це неможливо, — сказав Хотч.

— Він може на півтора круга.

— І м'ячі він може ловити в обидві руки, стрибаючи в воду, — сказав Хотч. — Луїсу Мігелю далеко до нього.

— Мігель постоїть за себе, коли в нього нога загоїться, — сказав я і подумав: добре було б.

— Все-таки йому зараз не з медом, — сказав Хотч. — Подивіться на нього.

— Дуже вже бик гарний, — сказав я.

— Не тільки це, — сказав Хотч. — Те, що робить Антоніо, просто надприродно. Це жодна людина не може, та ще постійно, щоразу. Ви подивіться на Луїса Мігеля.

Я подивився — лице в нього було ніби застигле, дуже сумне і схвильоване.

— Бачить наперед майбутнє, — сказав Хотч.

Антоніо закінчив фаену, поставив бика проти себе, глибоко втягнув повітря, націлився і нагнувся над рогами, опустивши мулету так низько, що вона волочилася по піску. Він ввігнав шпагу, вона ввійшла до кінця, і бик упав мертвий. Антоніо вручили обидва вуха і хвіст. Коли він, обходячи арену, пройшов повз нас, він усміхнувся мені, а на Хотча навіть не глянув, вдаючи, ніби не помічає його. Я підійшов до Антоніо.

— Скажи Пекасу, що він чудовий. — Останнє слово він сказав по-англійському. — Ти вже пояснив йому, як орудувати шпагою?

— Ні ще.

— Піди поясни.

Коли я вернувся до Хотча, на арену випускали бика Луїса Мігеля. Це був найнизькоросліший.