Томові було ніяково, але не тому, що спітнів.
— І що ж ви їй на це сказали, Том?— запитав Аттікус.
— Я сказав приблизно так: це ви гарно придумали, міс Мейєла, а вона мені: «Ти так гадаєш?» Вона мене, певно, не зовсім зрозуміла. Я хотів сказати, що вона гарно придумала з грішми — назбирала і дітям такий дарунок зробила.
— Розумію вас, Том,— сказав Аттікус.— Відповідайте далі.
Ну, кажу, коли мені немає чого робити, то я піду, а вона каже, що робота є. Питаю, яка робота, а вона каже: стань он на той стілець і зніми ящик з шафанера.
— Не з того шафанера, що ви порубали?— запитав Аттікус.
Том усміхнувся.
— Ні, сер, це інший. Високий, до самої стелі. Я зняв ящик і хотів було злізти, коли вона... обхопила мої ноги... обняла мене, містер Фінч. Вона мене до того налякала, що я сплигнув, і стілець перекинувся... це єдине, що було перевернуто в кімнаті, містер Фінч, коли я звідти пішов. Клянуся богом.
— Що було після того, як ви перекинули стілець?
Том мовчав. Він не міг вимовити те, що мав сказати.
Глянув на Аттікуса, потім на присяжних, потім на містера Андервуда, що сидів навпроти.
— Том, ви присяглися говорити правду. Ви скажете нам правду?
Том розгублено провів рукою по губах.
— Що було далі?
— Відповідайте на запитання,— сказав суддя Тейлор. Третину сигари він уже зжував.
— Містер Фінч, я сплигнув із стільця, обернувся, а вона як накинеться на мене...
— Накинулася на вас? Почала бити?
— Ні, сер, вона... вона обняла мене. Обхопила мене обома руками.
Цього разу суддя Тейлор стукнув своїм молотком, у залі спалахнуло світло. Надворі ще було видно, але сонце вже не світило у вікна. Суддя Тейлор швидко навів лад.
— Що вона зробила далі?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Убити пересмішника» автора Гарпер Лі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА“ на сторінці 63. Приємного читання.