— Так, сер, але мені довелося відбувати свій строк, бо я не міг сплатити штраф. А він за себе заплатив.
Діл перехилився через мене і запитав Джема, навіщо всі ці запитання. Джем відповів: Аттікус хоче довести присяжним, що Тому нічого приховувати.
— Ви знайомі з Мейєлою Вайолет Юел?— запитав Аттікус.
— Так, сер. Я щодня проходжу повз їхній двір, коли йду на плантацію і назад.
— На чию плантацію?
— Я збираю бавовник у містера Лінка Діза.
— В листопаді ви теж працювали на плантації?
— Ні, сер, восени і взимку я працюю в саду містера Діза. Я працюю в нього цілий рік. У саду багато пеканових дерев і всяких інших.
— Ви сказали, що проходите повз двір Юелів, коли йдете на роботу і з роботи. А іншої дороги нема?
— Ні, сер, іншої я не знаю.
— Том, міс Мейєла коли-небудь зверталася до вас?
— Аякже, сер. Проходячи мимо, я завжди вклоняюсь, а одного разу вона попросила зайти у двір і порубати шафанер.
— Коли вона просила вас порубати цей... шафанер?
— Містер Фінч, це було минулого року, весною. Я добра пам’ятаю, бо саме в цей час обкопували бавовник і зі мною була мотика. Я сказав, що у мене, крім цієї мотики, при собі нічого немає, а вона мені — сокира знайдеться. Дала мені сокиру, і я порубав шафанер. Тоді вона й каже: «Тобі п’ять центів, правда?» А я відповідаю: ні, мем, ніякої плати мені не треба. І пішов додому. Містер Фінч, це було минулої весни, понад рік тому.
— Після цього ви ще коли-небудь заходили в той двір?
— Так, сер.
— Коли?
— Я не один раз заходив.
Суддя Тейлор машинально потягся до молотка, але так і не підняв його: гомін у залі стих сам собою.
— За яких обставин?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Убити пересмішника» автора Гарпер Лі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА“ на сторінці 61. Приємного читання.