Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

— Чорнолюб! — закричав він.

Коли чатуєш на здобич — не поспішай. Мовчи і жди — цікавість напевно переважить, і вона з'явиться. Френсіс визирнув з кухні.

— Ти ще сердишся, Джін Луїзо? — спитав він нерішуче.

— Нічого мені робити!

Френсіс вийшов на галерею.

— Береш свої слова назад, ти?

Але я поспішила. Френсіс вмить зник у кухні, а я повернулася на ґанок. Можна й зачекати. Я посиділа, мабуть, хвилин п'ять, коли почула голос тітки Олександри.

— Де Френсіс?

— Він там, у кухні.

— Він же знає, що в кухні гратися не можна.

Френсіс виглянув з дверей і заволав:

— Бабусю, вона загнала мене сюди і не випускав.

— Джін Луїзо, що це означає?

Я підвела голову і глянула на тітку Олександру.

— Я його туди не заганяла, тіточко, і не тримаю там.

— Ні, тримає! — заверещав Френсіс.— І не випускає!

— Ви вже посварилися.

— Бабусю, Джін Луїза зла на мене!

— Виходь, Френсіс! Джін Луїзо, якщо я почую ще хоч одне слово від тебе,— розкажу батькові. Ти, я чула, згадувала недавно чорта?

— Ні.