Розділ «19 ВІДТВОРЕННЯ»

— Я довіряю її думці, — сказав Едді. — А ти як?

— Так.

— Якщо Карвер справді людина чесна, ми могли б запропонувати йому зайнятися подальшим вирішенням проблем, котрі ми маємо у цьому світі.

Здавалося б, це абсолютно нікчемна тема, порівняно з тією силою, що, як відчував Едді, нуртує навкруг нього, але він вважав інакше. Їм може випасти лише один шанс на те, аби вберегти троянду і забезпечити її подальше існування. Вони все мусять зробити правильно, і, як розумів Едді, це означає зважати на волю долі.

Словом, на ка.

— Сюзі каже, що «Голмс Дентал» коштувала вісім, а то й десять мільйонів, коли ти, Роланде, вичепив її з Нью-Йорка. Якщо Карвер такий фахівець, як мені хочеться про нього думати, ця компанія мусила б зараз коштувати від дванадцяти до чотирнадцяти мільйонів.

— Це багато?

— До фіга, — підтвердив Едді, обводячи обрій помахом руки, і Роланд кивнув. — Звучить дивно, використовувати прибуток від стоматологічних операцій на спасіння всесвіту, але я кажу саме про це. І гроші, котрі їй залишила зубна фея,[90] можуть стати лише початком. Той же «Майкрософт», наприклад. Пам’ятаєш, я казав про це Тауеру?

Роланд кивнув.

— Пригальмуй, Едді. Заспокойся, я тебе прошу.

— Вибач, — погодився Едді, набираючи повні груди повітря. — То на мене так це місце подіяло. Цей спів. Обличчя… ти бачиш ці обличчя крізь дерева? Серед тіней?

— Дуже добре бачу.

— Я трохи божеволію від усього тут. Зрозумій мене. Я кажу про те, що можна було б об’єднати «Голмс Дентал» і «Тет», а тоді скористатися нашим знанням майбутнього і перетворити це утворення на чи не найбагатшу корпорацію за всю історію світу. Зрівнятися ресурсами з Корпорацією «Сомбра»… а може, навіть і з самим «Північним центром позитроніки».

Роланд знизав плечима, а тоді підняв руку, ніби запитуючи в Едді, як той може балакати про гроші в присутності неймовірної сили, що лавою суне осереддям Променя і крізь них самих, від цієї сили в них сторч стоїть волосся на потилицях, тремтить у переніссях, а кожна лісова тінь перетворюється на задивлене лице… так, ніби тут зібралися юрми народу, щоб побачити, як вони будуть грати апофеоз їхньої драми.

— Мені зрозумілі твої відчуття, але це теж важливо, — наголосив Едді. — Повір, це дуже важливо. Ти можеш уявити собі таке, що ми могли б швидко акумулювати капітал і купити «Північний центр позитроніки» ще до того, як він ввійде в силу у цьому світі? Роланде, ми маємо можливість повернути справи по-іншому, так само, як однією лопатою можна спрямувати в інший бік навіть наймогутнішу річку, якщо зробити це у її верхів’ї, там, де вона усього лише струмочок.

Роланд на це блимнув очима.

— Перейняти владу, — промовив він. — Спрямувати її діяльність на досягнення нашої мети, а не Багряного Короля. Так, це, либонь, можливо.

— Так воно чи ні, але ми мусимо пам’ятати, що ми граємо не тільки за 1977-й чи 1987-й рік, звідки я сам, або за 1999-й, до якого потрапила Сюзі.

Едді усвідомив, що до того року Кельвін Тауер уже може померти, а Аарон Діпно мертвим буде напевне, їхній фінальний акт у драмі «Темна вежа» — врятування Доналда Каллагена від Братів Гітлера — давно буде зіграно. А їх обох зметено зі сцени. На галявину в кінці шляху, разом з Ґешером і Гутсом, Бенні Слайтменом і Сюзен Дельгадо,

(Калья, Каллаген, Сюзен, Сюзанна)