Розділ «19 ВІДТВОРЕННЯ»

— Очільник, король, так і є. А тепер, Сюзанно, скажи мені, чи не є ці слова усього лиш нікчемною заміною для іншого слова?

Сюзанна мовчала.

Але Мія кивнула, ніби почула її відповідь, а тоді скривилася від чергового нападу переймів. Біль минувся, і вона продовжила:

— Сперма належала Роландові. Гадаю, якось її могли зберігати по науці старих людей, поки первісний демон не обернувся з жінки на чоловіка, але це не найважливіша частина історії. Важливе те, що сперма залишалась живою і знайшла свою долю, як і було напророчено ка.

— Мою яйцеклітину.

— Твою яйцеклітину.

— Коли мене було зґвалтовано у кам’яному колі.

— Правду кажеш.

Сюзанна сиділа замислившись. Нарешті підвела очі.

— Здається мені, я казала правду й щодо іншого. Тобі вона тоді не сподобалась, та й тепер навряд чи будеш рада її почути, а втім, дівчино, ти ж просто нянька.

Цього разу Мія не збурилася. Лиш усміхнулась.

— А в кого не припинялися менструації, хоча й нудило вранці? У тебе. А хто зараз має отакенне черево? Я. Якщо хтось і був із нас нянькою, Сюзанно з Нью-Йорка, так це ти.

— Як таке могло бути? Ти знаєш?

Мія знала.

ЧОТИРНАДЦЯТЬ

Дитя, так сказав Волтер, буде передаватися у Мію, клітина по клітинці, як факс передається слово по слову.

Сюзанна було відкрила рот, аби сказати, що вона не знає, що таке факс, але тут же його й закрила. Вона вловила суть сказаного Мією, і цього було достатньо, щоб сповнити її жахливою комбінацією з благоговіння й люті. Вона була вагітною. Насправді, в повному значенні цього слова, навіть зараз. Але дитину

(передавали факсом)

у Мію. Починався цей процес швидко, а тоді уповільнився, чи навпаки — починався повільно, а тепер прискорився? Либонь, останнє, подумалось їй, бо з плином часу вона дедалі менше відчувала себе вагітною. Живіт, що було почав трохи випинатися в неї, знову став майже пласким. І тепер вона зрозуміла, чому вони з Мією відчували однаковий потяг до малюка: фактично він однаково належав їм обом. Передавався, немов та… кров від донора донору.

От лише, коли в тебе беруть кров, аби влити її комусь іншому, в тебе питають на це дозволу. Якщо це роблять лікарі, звісно, а не якісь вампіри отця Каллагена. Ти набагато ближча саме до останніх, Міє, хіба ні?