– Люди не можуть без того, щоб не засадити в пастку інших людей, а інакше їм чогось бракує, – сказав Мауглі. – Вони ловили Мауглі дві ночі тому, а зараз мені здається, ніби від тієї ночі пройшло вже багато дощів. Сьогодні прийшла черга Мессуа з чоловіком. А завтра і багато ночей опісля знову настане черга Мауглі.
Він прослизнув під огорожею і, добігши до хати Мессуа, зазирнув у вікно. Мессуа лежала в кімнаті із зв’язаними руками й ногами і стогнала, ледве дихаючи; її чоловік був прив’язаний ременями до фарбованого ліжка. Двері хати, що виходили на вулицю, були щільно зачинені, і троє чи четверо чоловіків сиділи, підпираючи їх спиною.
Мауглі уже добре знав звичаї селян. Він був певен, що поки люди їдять, курять і розмовляють, вони не робитимуть нічого іншого; а от коли поїдять, їх треба остерігатися. Скоро повернеться Балдео, і якщо його проводирі зробили все як належить, йому буде про що розповісти. Хлопець вліз у вікно і, схилившись над чоловіком і жінкою, розрізав їхні пута, вийняв затички з рота і пошукав, чи немає в хаті молока.
Мессуа ледь не збожеволіла від болю та страху (вранці її побили й закидали камінням), і Мауглі ледве встиг притулити руку до її вуст, щоб стримати крик. Її чоловік, переляканий і злий, сидів і вибирав сміття зі своєї скуйовдженої бороди.
– Я знала, знала, що ти прийдеш! – плакала Мессуа. – Тепер я знаю – це справді мій син! – І вона пригорнула Мауглі до себе.
Досі Мауглі був цілком спокійний, але зараз він затремтів усім тілом і сам здивувався з того.
– Нащо ці ремені? Навіщо вони тебе зв’язали? – спитав він, трохи помовчавши.
– У покару за те, що ми прийняли тебе як сина, а чого ж іще, по-твоєму? – розлючено промовив чоловік. – Поглянь, я весь у крові!
Мессуа не сказала нічого, але Мауглі побачив її рани, і обоє почули, як він скреготнув зубами.
– Хто це зробив? – спитав він. – Вони про це пожалкують!
– Завинило все селище. Мене вважали багачем. У мене було багато худоби. А тепер нас називають чаклунами, бо ми дали тобі притулок.
– Я не розумію! Нехай Мессуа пояснить.
– Я годувала тебе молоком, Натху, ти пам’ятаєш? – боязко спитала Мессуа. – Адже ти мій син, якого вкрав тигр, і я тебе дуже люблю. Вони кажуть, що я твоя мати, мати вовкулаки, і за це повинна нести покару.
– А що таке вовкулака? – спитав Мауглі. – Смерть я вже бачив.
Чоловік похмуро зиркнув на нього спідлоба, але Мессуа засміялася.
– Ось бачиш? – мовила вона до чоловіка. – Я ж казала тобі, який він чаклун? Він мій син, мій любий синочок!
– Син чи чаклун – нам що до того? – відказав чоловік. – Нам з тобою вже однаково капець.
– Отам дорога крізь джунглі, – і Мауглі показав на вікно. – Руки й ноги у вас вільні. Біжіть!
– Ми не знаємо джунглів так, як їх знаєш ти, синку, – сказала Мессуа. – Нам далеко не втекти.
– А люди кинуться за нами слідом і знову приведуть сюди, – додав її чоловік.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Книга Джунглів» автора Редьярд Кіплінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „З «Другої Книги Джунглів»“ на сторінці 16. Приємного читання.