Розділ «Алан Маршалл Я вмію стрибати через калюжі»

— Геть усі зайці повтікають, — підтвердив він, киваючи головою.

Подивившись на Енді, я вирішив не наполягати.

— Гаразд, — сказав я, — ходім зі мною, Енді. Я йду он на той пагорб, щоб вони не повтікали крізь дірку в Бейкеровій огорожі. Джо виганятиме їх. Не пускай собак, Джо, поки я не крикну: «Готово!»

— До мене! — наказав Джо Роверові.

Ровер підповз до ніг Джо й благально перекинувся на спину.

— Вставай! — скомандував Джо.

— Гайда, Енді! — сказав я.

— Так, іди з Аланом, Енді, — сказав Джо, радий, що спекається брата.

Коли ми підійшли до зробленої з металевої сітки огорожі, що тяглася схилом пагорба, я звелів Енді сісти спиною до невеликої круглої дірки в сітці. Краї дірки були обліплені коричневими волосинками.

— Сиди тут, Енді, — сказав я, — і зайці не зможуть проскочити.

— А вони не нападуть на мене? — Енді сумнівався, чи цей план такий уже мудрий.

— Отакої! «Нападуть»! — роздратовано вигукнув я.

Відійшовши від нього, я гукнув:

— Піднімай зайців, Джо! Я затулив дірку твоїм братусем!

— Ану, женіть їх! — наказав Джо собакам.

Ровер, який завжди перший знаходив зайця чи кроля, враз змінив покору на войовничий запал і кинувся вперед, а слідом за ним помчали Даммі і Спот, раз у раз високо підстрибуючи над густою травою.

Раптом Ровер гавкнув, кинувся до кущика, і звідти граціозним стрибком вилетів заєць. Це вже було не жалюгідне, скулене від страху звірятко. Вуха його тепер стояли сторч, він біг упевнено.

Тричі підскочивши, немов для того, щоб знайти рівновагу, заєць розгонистими стрибками помчав до дірки в огорожі.

Даммі мовчки погнався за ним, трохи випередивши Спота. Кудлатий Ровер відставав від них. То гавкаючи, то повискуючи, він продирався крізь цупку траву так, наче вона навмисне чинила йому опір.

Заєць, упевнений, що порятунок близько, ще не напружував усіх сил і біг стежкою, задерши голову, настовбурчивши вуха й раз у раз підстрибуючи, щоб озирнутися. Та коло дірки він побачив нас з Енді, почув наші крики і, враз опустивши вуха, блискавично завернув і шугонув зі стежки в траву. Даммі, що вже був наздогнав його, повертаючи, відлетів убік, і гравій, збитий його лапами, сипнув на матроську курточку й руку Енді, якою той затулив обличчя.